2025 рік

1 розділ

З дитинства мене батьки ростили у достатку: купували іграшки, хороший одяг, возили на відпочинок, і все це заради того щоб у майбутньому я могла згадати своє дитинство з усмішкою. Та чим старшою я ставала тим більше починала задумуватися над сенсом життя. Для чого людина взагалі живе? Щоб їсти, спати, працювати? І так все життя…

Пізніше, коли я доросла до підліткового віку, мене почали цікавити ще більше цікавити хлопці, я намагалася їм сподобатися, зацікавити і привернути увагу. Напевне найбанальнішим  було проходити повз них по декілька разів за перерву. Тоді мені здавалося це цілком класним варіантом, та зараз, оглядаючись назад я розумію як банально це було.

Десь у віці 14 років я вперше зареєструвалася на сайті знайомств. Спочатку це було лише приколом (мені було цікаво хто з мого міста там є). Через певний час мої подруги вирішили що мені потрібно знайти хлопця. Для мене це все було приколом, але чим більше вони писали до хлопців тим більше вони починали питати про довжину їхніх чл@нів, і з кожним разом це ставало для мене огидніше…

Та одного дня я заходжу в телефон в бачу шо мене добавили в групу із чотирьох осіб: я, Андріана (дівчина яку я вважала найкращою подругою, незважаючи на те як вона зі мною поводилася), Вероніка та хтось із ніком «kotyara»(як пізніше виявилося його справжнє імʼя Ігор).Звісно я почала переписуватися разом з ними всіма. Спочатку дівчата мене йому представити і здавалося ніби все було добре, та в один момент переписка дійшла тільки до того, що переписувалися тільки я з ним, і здавалося б що тут такого, але насправді ситуація повністю вийшла з під контролю:  ми з Ігорем почали сваритися… Чесно, я сама не можу згадати як до цього дійшло, але ми почали обливати один одного брудом. Приблизно так виглядала частина нашої переписки:

-   Ти ідіот, який тільки і думає про себе!

-   А ти дівчина, яку я ніколи в житті і на 100 метрів не під пущу до своєї будки!

-   Та кому ти взагалі потрібен зі своєю будкою? Максимум якійсь шлюшці з району, у якої в голові тільки «з ким би то поєбатися?»

І таке продовжувалося весь час роки я ходила по стадіоні (а це зайняло на секундочку цілих 2 ГОДИНИ!!!)

З горем пополам, ми якось дійшли до перемирʼя і вже у вечері він написав до мене в особисті…

Вітаю, я авто-початківець, і хоча це не перша моя книга, я розумію шо всеолен вона буде не досконала, але я буле дуже вдячна всім хто підтримає мене лайками і підписками. Люблю вас, мої любі читачі, і бажаю гарного прочитання книги!🩷