Розділ 19 1. Back Packer

Елевонда. А я все не могла зрозуміти чому в документі у мене наскільки більше знаків, ніж на букнеті, а виявляється я пропустила важливий розділ. А то потрібно було зробити візуалізацію і побачила. 

Асін

Вона довго стояла перед потрібними дверима і не наважувалася зайти. 

–  Господи, як би лиш могла б в житті цього не зробила. 

Двічі порахувала до десяти й назад, та цього було недостатньо. Перед тим ще випила чашку зеленого чаю, прийняла корвалол і сподівалася, що це якось допоможе. Якби…

Швидко він сам відчинить двері, але тоді сцена точно перевернеться не так як потрібно. 

Тоді згадала про дещо і дістала телефон, якщо нічого не допомагає потрібно запустити саундтрек. Який би обрати, вона перербрала в голові різні варіанти і нарешті зкпинилася на тому який зараз підходив ідеально. 

Відкрила двері і пройшла всередину. Жоден рух не видавав того, що вона схвильована чи на нервах. Час поставити декого на місце і вона це зробить…попри все. 

–  Не забагато собі дозволяєш, Нейте, –  сказала вона з презирливою усмішкою. 

– Наче ти менгше. Це тобі Тео нажалівся? –  запитав він суворо. 

Та такий тон, останнє, що може злякати системницю. Його кабінет був оформлений як і в майбутньому. 

–  Авжеж ні. Думаєш, я не можу дізнатися, що завгодно. Забув хто я? –  спитала вона самовдоволено. 

Хоча усе було значно простіше –  ця подія вже відбулася у її минулому житті, тож не важко було здогадатися, що у цьому цей нестерпний тип вчинить так само. Чесно кажучи Асін шкодувала про свій вибір, адже це не так багато змінило, лише змусило її відчувати себе у всьому винною. 

–  Айрін має бути з ними в одній команді. І ти або робиш так як я кажу або я більше не зможу тобі нічим допомогти. 

Він добре знав, що Асін не погрожує, адже у неї є засоби і можливсті виконати це. Тож причин відмовлятися у нього не було, лише зробити так, щоб це було більш вигідно йому. 

–  Тоді залишся і вона отримає місце, –  зміряв її холодним поглядом, добре, знаючи, що вона погодиться. 

Знову? 

Асін інстинктивно відступила крок назад. Ні, лишень не знову. Вона ж пообіцяла, що проживе своє життя так як забажає, що не дозволить більше комусь не поважати її думку і особистий простір. 

У її очах відбився страх, хоч здавалося це було неможливим. 

Вона спробувала вдихнути, спробувала зосередитися на пісні, але все в голові злилося в один суцільний клубок. 

Страх знову наповнював кожну її клітину тіла, як колись. Насправді до неї завжди всі відносилися добре. І коли вона жила з Нейтом усе не було погано, але його присутність давила на неї, наче він був якимось енергетичним вампіром чи кимось типу того, хоч аура говорила про зворотнє. І все ж знаходитися було фізично важко. 

–  Назви мені, хоч одну причину, чому наша угода має бути саме такою. Чи мені викликати поліцію і знайти вагому причину аби тебе посадили у в'язницю одразу ж, –  сказала вона не бажаючи відступати, її самовладання повернулося і Асін могла продовжити цю битву. 

Він зміряв її знущалиним поблажливим поглядом. 

–  Спробуй, Асін, –  прошепотів він тихо. 

–  Гаразд, –  усміхнулася вона. 

Знайде будь яку причину аби лише не повертатися у той дім, де завжди було важко навіть дихати не те щоб жити. Ось чому більшу частину вона проводила в системному місті. Час від часу, забираючи туди й дітей. Спочатку названого сина, а потім і внуків. І хоч це не дуже дозволялося правилами краще було вже так, аніж тримати їх там. 

–  Усього лиш на наступні роки, ти ж знаєш, що зовсім скоро я помру від хвороби.  

–  Так тобі й треба, –  відказала Асін холодно, –  і ще одне, яка мені від того вигода? Інакше я просто прискорю твою смерть аби ти не псував життя іншим. Знаєш, я й справді можу отруїти тебе, якщо будеш надто дратувати мене, –  сказала вона з абсолютною серйозністю і навіть, якщо він не вірив, що вона справді здатна на таке, відчув страх за власне життя. 

Можливо краще усе ж відступити? 

–  Це так натякаєш мені на те, щоб я двічі перевіряв їжу, коли ти будеш поруч, –  сказав він, та усмішка на його обличчі була награна. 

Усе ж від її дорогої Кессі вона навчилася майстерно залякувати інших. 

“Не важливо чи ти усе втілиш в життя, головне аби вони зрозуміли, що ти не просто пішак, яким можна помикати як хочеш. Ти тут важлива фігура”

Що ж, її Наставниця була й справді видатною і відомою. 

А тепер варто додати лиш останній штрих. Правильні слова, які повністю розібють опонента. 

–  Саме так, –  відказала вона і голос її ні на мить не здригнувся, –  то ж краще тримайся від мене подалі, –  з усмішкою попрощалася вона і пройшла на вихід з кабінету. 

Тепер лиш варто зачекати на його рішення. 

Вона направилася далі коридором, зовсім скоро у неї лекція. 

–  Асін! –  почула вона знайомі голоси і одразу змінила вираз свого обличчя на привітний. 

Поруч з вікном стояли і щось обговорювали уся їхня компанія головних героїв. А як будуть потрібні нікого не знайде. 

–  Рада зустріти вас, –  от що у неї виходило найкраще ще зі свого справжнього життя це легко змінювати тон відповідно до того з ким вона розмовляє. 

Зараз, коли перед нею стояли її персонажі за яких вона відчувала велику відповідальність говорила також відповідно. 

–  Асін ви тут через мене, –  поцікавилася Айрі схвильовано. 

–  Не тільки, буду читати вам лекцію, –  пояснила вона з усмішкою.

–  То це сьогодні? –  поцікавився Тео і як завжди розтріпав волосся коли нервувався. 

–  Так, мені потрібно зайти ще до ректорки тож зустрінемося згодом, –  вона попрощалася з ними і поспішила вперед. 

Розмова з Нейтом у неї зайняла більше часу, аніж вона планувала і тепер ще й запізнювалася.  

Пройшла в кабінет і зачинила за собою двері. 

–  Які люди прийшли, –  оживилася вона, поливаючи свої вазони, –  моя дорога Асін! –  вона поставила на місце і поспішила обійняти її.