Післямова

Елевонда. Я думала, що після сюжетних поворотів мене вже ніщо не здивує. 

Елевонда. Я коли написала Чи кохаєш ти мене? 

То взагалі моя книга? 

Або коли думала, що вже все бачила. 

А починалося усе зовсім інакше і навіть не мало перерости у щось таке. 

Натхнення

От уже не можу згадати, що було спочатку, але…у мене був, мабуть, найгірший з тих штилів, які переживала у своєму житті( так я називаю стан, коли життя. наче застрягає на місці і не виходить кудись піти)

Мені не хотілося нічого, а життя втратило будь який сенс і вперше в житті я навіть книги не могла писати, я мусила ледь не змушувати себе написати хоч щось і в якийсь момент я почала дуже багато дивитися відео в тік тоці. 

Десь тоді був анонс збірки “Чорні первоцвіти” і мій мозок вирішив, що

“Ну подумай, пара Авельда і Еринії просто проситься для того, щоб про них написати” 

Тим часом я. Знущаєшся? Мені й так погано, а ти ще хочеш, щоб я писала про залежні стосунки, щоб вже зовсім відкинулася. Май совість, помовч. 

І тут в тік тоці як на замовлення починають мені потраплятися різні пісні, які просто ідеально підходять до книги. А я та сама людина, яка просто обожнює сонгбуки. 

І спочатку з 

Angels – Massive attack. 

Спочатку атмосфера книга мала бути саме такою важкою, яка відбивається в мозку і навіть читати було б складно. 

Тобто це мала бути та сама залежність, яка випалює, знищує і від якої просто неможливо звільнитися. 

Slavik quine 

Якщо чесно, саме ця пісня для мене найбільш ідеально втілює сюжет книги, хоч я жодного разу її не згадувала. І мабуть саме під неї почали зявлятися перші сцени книги. 

Est ce tu m’aimes 

Елевонда. Коли я слухала цю пісню у мене перед очима пройшли всі пари з Завтра і я подумала –  а в цій книзі взагалі є хтось зі здоровими стосунками і зрозуміла, що ні. Це єдині мої книги у яких про здорові стосунки персонажі явно не чули. 

А ще я довго не знала як назвати книгу у мен було багато варіантів, а потім я згадала про цю пісню подивилася значення і вирішила, що ідеальніше її вже не назвеш. 

Адже, мабуть, саме це питання було найвадливішим для героїв. 

Back to friends і Salf aware

Саме ці пісня допомогли зробити книгу такою як вона є і змінили тему залежності, а не те як її вирішити. Адже, якщо від неї не можна звільнитися, потрібно зрозуміти. Що саме стало причиною і чи існує спосіб навчитися з цим жити? 

Не впевнена чи я їх почула вже коли почала писати чи раніше, але основну тему це змінило повністю. 

Ідея

Та це було лише натхнення, бо тим самим останнім аргументом для мене стали сни. Що дивно я їх не забула, а ще уперше в житті це були повязані між собою сни, тому я перестала противитися і нарешті сіла писати. 

Узагалі, це перша моя книга, яку я настільки довго не хотіла писати. Мені здається я тиждень витратила на те, щоб знайти причину чому ця книга не може бути написана, але…

Перша частина 

Усе змінила Асін. Вона сказала мені, що колись ти будеш сумувати за своїм безглуздим життям і саме ці слова змусили мене нарешті покинути штиль. Адже, як можна сумувати за життям, яке безглузде, його ж можна лише ненавидіти. 

Тому мені стало цікаво. 

Що ж за життя таке в Асін, що вона хотіла б аби воно стало звичайним. 

Узагалі перша сцена ну там, де вона Авельда зустрічає майже повністю списана з однієї моєї іншої книги.

А ще один цікавий момент, спочатку мені не подобалося, щоця частина ніяк не завершується, адже вже треба другу писати, а я ще в цій застрягла. 

Так от, сталося те саме я в одній моїй іншій книзі “Чорний горностай” ( ніде не викладена) де героїня стала потраплянкою в тіло горностая і саме тоді, коли вона стала людиною, книга перестала мене цікавити, а сюжет пішов взагаіл не туди. 

Так і тут. У першій частині є свій надзвичайно крутий вайб і у ній я написала саме те, що хотіла і планувала, а от далі…

Друга частина 

Перше, що змінилося це вихід Асін на перший план чого я не збиралася робити. 

Друге, історія з чіпом. Реально досі ошелешена тим, що за ним стояло насправді. 

Третє, багато пояснення і знову ж таки як і в Завтра я все одно багато чого не розкрила. 

То ж я дещо розчарована. 

Але це не значить, що мені зовсім не подобається ця частина. 

Мені справді цікаво було дізнатися чим усе завершиться і я писала в передчутті того, а що відбудеться далі?

Персонажі.  

Неймовірна крута Асін. Мене завжди дивує те, як я можу прописувати свої парарельні версії, що вони виходять повністю самостійними персонажами. І чесно не знаю як іншим, та я справді нею захоплююся. ( Цікаво почути думку про цю героїню і чи справді вона вдалася) 

Вона не сильна як усі мої інші персонажки, можливо навіть найслабша. Та вона змогла навчитися ідеально відігравати потрібну роль, щоб ні в кого навіть думки не виникло про те, що вона боїться чи насправді їй огидно від того, що вона робить. 

Адже, якщо потрібно щось захистити вона зробить для цього все. 

Але я й сама була трохи здивована тому факту, що вони з Натаніелем були одружені, тому я навіть не здогадувалася, наскільки вона насправді повязана з героями. 

І те що вона час від часу була Сейною, також. 

Авельд(Ашер)

Він той самий персонаж, який може вислухати усіх, але його не почує ніхто. Він такий собі місцевий психолог і можливо я не до кінця його прописала. 

А ще у якийсь момент я подумала –  я так би в житті не зробила б чи не подумала.