Розділ 16.

Можна було здогадатися. Можна було здогадатися, що Асін як завжди зробить те, що в першу чергу важливе для неї. 

– Вгадай з ким мене поселили? – запитала я жуючи місцеву їжу. 

Я хочу в Луцьк, чи будь яке інше місце того часу, але не це. І це ще має бути щось надзвичайно корисне, мабуть, тому від смаку залишилася лише одна назва. 

– А ти, думаю з першого разу це зробиш? – віддзеркалив питання Аш. 

Що ж, варто звикати. 

– Невже Тео, як ти його взагалі витримаєш? – поцікавилася у нього. 

– А ти з Сіоною? – перепитав він. 

– А ще з Айрін, тобто Меріт і Амандою, – додала розсміявшись на цьому ми зупинили розмову. 

– Тут вільно? – почувся знайомий голос, і я ледь не вдавилася їжею. 

У присутності Сіони мені тепер було надзвичайно ніяково після тієї сцени і я досі не знала як з нею поводитися. Вона мабуть буде впевнена, що я її недолюблювала спочатку, та насправді просто боялася, що вона зненавидить мене дізнавшись усю правду. 

Краєм ока я вловила постать Айрін і Тео і дала знак Ашу. Я не можу виправити ту сцену, але зараз, хочу спробувати подолати хоч одне непорузіміння. Якщо подумати це не має вплинути на сюжет. 

Елевонда. Щира вам моя дяка, що повернете усе в правильне русло. 

– Айрін, не хочеш сісти поруч? – запитала, коли вона пройшла поруч і вже збиралася зайняти інший стіл, Аш в свою чергу задав це питання Тео. 

Чудово я кивнула, залишалося тепер лише задати те саме питання. 

– А ви часом не родичі? – запитав Ашер і я навіть здивувалася тмоу наскільки швидко він перевтілився у іншу людину. 

Невже він завжди міг так легко прикидатися. 

– О справді? – перепитала Айрін здивовано, – я навіть волосся перефарбувала, щоб не бути на нього схожою, – вона невдволено штовхнула його ліктем. 

– В житті б не здогадалася, якби ти не підтвердила, – сказала Сіона тихо й глухо. 

Їй ще так далеко до тієї людини, яку ми бачили в книзі і вона зовсім не схожа на себе з майбутнього. Якби не знала навіть не впізнала б. Та нічого тепер, коли Айрін від початку на нашому боці це не буде складно провернути. 

– Ми зведені брат і сестра, – нарешті вставив слово й Тео від присутності якого мені було некомфортно. 

Досі перед очима стояв той спогад, хоч зараз у нього була зовсім інша зовнішність, риси усе ж були схожі і це змушувало мене тривожитися.  

– О слухайте, – перервала незручну мовчанку Айрін, – а можна приєднатися до вас, на проєктні? – з цікавістю оглянула нас, чекаючи підтвердження. 

Я полегшено зітхнула. Ставка не прогоріла і тому одразу погодилася першою. Хоч я знала, що вона може бути Меріт, та якось вже це переживу та й варто буде дещо у неї розпитати. За мною це ясна річ зробив Аш, а тоді Тео. Наша майбутня головна героїня поки робила вигляд, що її не існує. 

Нічого зовсім скоро її й так до нас приєднають, то ж не варто хвилюватися. 

Після сніданку потрібно піти і переглянути ще раз розклад. Нам пощастило потрапити у суботу, то ж був час до всього підготуватися. 

А ще було цікаво, що нам скаже Асін на це. 

Ашер 

Я пройшов в кімнату і зачинив за собою двері на ключ. Зараз тут був лише Тео, вперше за увесь день, то ж я хотів дізнатися причину його вчинку. 

Адже Тео ж мав бути іншим. І точно не міг бути вбивцею, то ж…

– Чому ти це зробив? – поцікавився я. 

Він здивовано глянув на мене, не розуміючи що відбувається. 

– Навіщо ти вбив Сіону? – прямо запитав. 

Він деякий час мовчав, а тоді відповів не відводячи погляду. 

– Тому що лише так вона могла повернутися в минуле, – глухо відповів він і у його тоні читалося каяття, – якби ж лише був інший варіант, – промовив він і здавалося йому було справді важко про це говорити. 

Або ж у нього виходить чудово прикидатися. 

– Але навіщо? І звідки ти знаєш майбутнє? – з розмови тоді було чітко зрозуміло, наче він щиро знає, що насправді має відбутися. 

Він сів на крісло і подивився на мене зі співчуттям чи чимось схожим, а тоді тихо сказав дещо шокуюче, хоча й передбачуване. 

– Мені його розповіла дівчина з бурштиновим волоссям. Сказала, що Сіона перейме долю своєї матері тільки в іншій реальності. 

– І невже вона справді сказала, що аби повернутися в минуле потрібно померти? – поцікавився я усе ще сподіваючись на те, що Асін не настільки погана людина. 

– Ні, що це був найпростіший.

І говорив він так, що тема значилася закритою. Він і справді наче комп'ютер, не уявляю як ми з ним станемо друзями, бо зараз він мене лякає. 

Я довго думав над тим чи говорити мені про це Рін, а хоча вона ж тепер Вел і чи дасть щось розмова з Асін. Я не знав, що мені робити, тому зробив як і завжди вийшов і просто йшов вулицею, не хвилюючись про те що можу заблудитися. 

Сам не зрозумів як прийшов на будівлю з якою відкривався чудовий огляд на місто. 

Спираючись на перила стояла постать і палила. 

У нас такого вже не було і так вистачало диму яким ми постійно дихали, тому хотів піти, але вона обернулася, мабуть, зачувши мої кроки. 

– Авельде? Це ж ти? – поцікавилася вона з надією, – вони не такі вже й погані, якісь там екологічні чисті,  – кинула вона погляд на цигарку в руці. 

– Меріт, – не став прикидатися я, – можеш дати. 

Вони й справді не нагадували ті які бачив в минулому. Декілька хвилин ми стояли мовчки, подруга нічого не запитувала, а я не знав як розповісти. А потім усе ж не втримався…

Я розповів їй усе, а вона слухала і не перебивала. 

– Ти тут теж через Асін? – запитав вже навіть не дивуючись тому факту, що вона, половину з нашого світу перенесла у минуле. 

Та вона похитала головою. 

– Я тут лише тому, що вона перезапустила світ перед смертю, – відповіла вона тихо, здогадуючись, що це не що мені б хотілося почути. 

Елевонда. Ось це ти й ачівку отримала, померти на руках власного персонажа. Я вражена.