Розділ 11. 1. Freelove

And I'm only here

To bring you free love

Let's make it clear

That this is free love

No hidden catch

No strings attached

Just free love

Depeche Mode - Freelove 

Невже ми справді на нього заслуговуємо? І при тому окремо. 

Ірелін. Знову помилився, варто уже перестати забувати, що її звати Ілона. 

Вона сиділа за столиком біля вікна і була вдягнута у світлу сукню і здається відчувала себе ніяково. Постійно перелистувала меню, наче могла знайти там щось нове. 

– Привіт, я ж не запізнився? – запитав, сідаючи навпроти. 

– Привіт, ні, – стрепенулася вона. 

– Ти вже щось обрала? – поцікавився. 

– А так, – кивнула вона. 

У нас прийняли замовлення і ми почали чекати. Я відвів погляд на вікно з якого відкривався вигляд на 

Я не був у цьому районі з часу як ми роз'їхалися. Хіба якщо потрібно було проїздом. Він нагадував мені про Рін, тому я не хотів там бути. 

Розмову взагалі не знав з чого розпочати, адже і раніше не вмів цього робити.

– То ви раніше жили за кордоном? – запитала Ілона і я подумки зрадів від того, що називаю її місцевим іменем.

– А так, – підтвердив я, – а ти місцева? – поцікавився і за її реакцією зрозумів, що не варто було цього питати. 

Вона одразу ж спохмурніла і на її обличчі відбився біль. 

– Вибач, мабуть, це було зайвим, – одразу ж обірвав себе я. 

– А ні…просто я переїхала з Дніпра до моєї двоюрідної сестри, а мій дім…його більше немає. Добре, що я в той день не забула як завжди щось забрати і не залишалося без нічого. Як вернулася з укриття моєї квартири вже не було, тільки уламки від колишнього життя, – пояснила вона, а тоді додала натягнувши легку усмішку, – насправді це було ще на початку, то ж я вже відійшла. 

І все ж у її очах блищали сльози. Як і говорила Асін, наші сутички з патрульними ніщо порівняно з тим, що насправді відбувається. 

А я здається помилився на самому початку. 

Асін. Не сказала б.  

– Так, а чому ти в Україну приїхав, коли тут війна? 

І справді за документами я українець, а отже, мене спокійно могли зловити ці як їх ТЦК і відправити у воєнкомат. Хоча може якби я почав говорити, що я потраплянець мене б відправили у психлікарню? 

Почав згадувати, що ж там говорила мені Рін. 

А потім мене осінило. 

– Ми їздили на заробітки, але потім дізналися, що наша донька Олександра, яка хотіла завершиити навчання, а тоді приїхати до нас – потрапила в кому, – на одному подиху видав я і зараз мабуть мав вигляд людини, яка вирішила вигадати щось на ходу.

Знайомство з Асін однозначно погано на мене вплинуло і взагалі краще з нею менше спілкуватися. 

Бо за версією Рін насправді мало бути дещо інше. 

– То ви через доньку посварилися і живете окремо? – зрозуміла Ілона і здається це навпаки її справді зацікавило, – але скільки тобі років, якщо у вас донька навчається я так зрозуміла в коледжі чи університеті. 

Пригадалися мені ті дорами, які так любили дивитися Асін і через неї Рін, де актори і близько сорока могли молодо виглядати. 

Залишилося лише приблизно підрахувати. Елексіоні тут зараз можна дати років двадцять, отже нам може бути. 

– Так, через неї, – краща стратегія просто погоджуватися, – тридцять вісім, ми рано одружилися ось чому наші почуття зникли з часом, – відповів я з деяким смутком, наче й справді згадував усі ті колись щасливі роки, які тепер не мали жодного значення. 

Тут тільки не вистачало ще уявну сльозу витерти для повноти ефекту. 

– Виглядаєш на тридцять, – сказала вона і це могло б визначатися як комплімент, якби мені б не було 27. 

Авжеж це лише три роки різниця, але все ж. 

– Дякую, – відповів я усміхаючись, – а можна запитати скільки тобі? 

– Двадцять вісім, – відповіла вона. 

Навіть і не подумав би, що ми однолітки, вона виглядала молодшою. Далі розмова плавно переходила з теми на тему і я вперше відчув себе вільніше. 

Повірити не можу, що з кимось можна ось так просто говорити про все і ні про що одночасно. 

Що не відчуваєш постійний тиск на себе, а лише легкість. 

Можливо, якби справжня Ірелін обрала б таку стратегію, я справді покинув Еринію, та вона вирішила діяти інакше. 

Тим способом, який я ненавидів найбільше. 

Я не думаю, що справді буду зустрічатися з цією Ілоною. Не такою я був людиною, та певен, що хорошими друзями ми залишимося точно.