Розділ 11.

Нас чекали зміни. Це відчувалося навіть в повітрі, яке було напрочуд свіжим і це лякало. 

Сьогодні саме було день народження Рін, яке вона справді відсвяткувала у відведений день. Невже й справді вирішила дослухатися. 

І як завжди я не знав, що саме можна їй побажати. Раніше, бо вона все мала тепер, бо більше не знав чого вона прагне. Ми й справді стали зовсім чужими людьми. 

Асін теж тут була і її реакція була схожа. Та й узагалі складалося враження, що вона читає привітання з якогось екрану, а не складає сама. 

Також тут була ще одна подруга Рін з роботи, яка вже дуже нагадувала мені Ірелін через яку я досі мав психологічну травму. 

Асін. Тобто через Еринію її в нього не було. 

Елевонда. Це ж треба було таке видати. Тепер мені реально цікаво, що вона такого зробила, що в нашого бідосі травма. 

Тому зараз я сидів навпроти Рін і поруч з Асін. Вони були чимось схожі в характерах, тому я відчував себе так безпечніше. 

Єдине чому поруч ще одне вільне місце ми ще когось чекаємо. 

– А точно…я тепер зустрічаюся. 

– Не зрозумів. 

– Не зрозуміла. 

Ми здивовано переглянулися з Асін, коли сказали це водночас і ще й точно тим самим тоном. 

А взагалі, якщо ми тут за документами одружені, хіба це не рахується як зрада. Авжеж ми не зустрічаємося насправді, але…скільки часу були разом і тепер це все…

Двері відчинилися і я обернувся, щоб побачити, на кого вона мене проміняла. 

Ти ба, вирішила знайти мою повну протилежність. У нього було темно-каштанове волосся, зав'язане у хвіст, з очима зеленуватого відтінку і легкою усмішкою. 

Одягнутий в чорний одяг. 

– Естетика, – прошепотіла Асін поруч, – а у тебе непоганий смак Ерін, – сказала вона звертаючись до неї, бо перше сказала тихо. 

Асін. Коротко про те чому я в житті не вийду заміж. 

Елевонда. Ну взагалі. 

– Тобто він кращий за мене? - перепитав її я.  

“Вибач, але світловолосі в реальному світі явно не мій тип.” 

Повідомлення прийшло на телефон швидко і я навіть не бачив, щоб вона його писала в телефоні. Це якісь системні здібності?

– Я Орест, радий знайомству. 

– Дем'ян, її колишній, – усміхнувся я, потиснувши його руку трохи сильніше, ніж мав би. 

Хоча з радістю хотілося зламати йому пальці, але ж Рін мене за таке по голові не погладить, а Асін скаже, щоб з поліцією сам розбирався. 

– Справді, але я її нинішній. 

– Ілона, – сказала дівчина, яка нагадувала Ірелін, – перервавши цю незручну розмову, – її подруга. 

Асін невпевнено підвела погляд і дивилася так, наче хотіла побачити крізь нього. 

– Анастасія, – серйозно, тобто увесь цей час у неї було повне ім'я, – але мені подобається, коли до мене звертаються Асін, – зовсім нехарактерним тоном сказала вона. 

– Незвичне скорочення, але вам підходить, – відповів він сівши поруч з Еринією, навпроти Асін, від чого вона здавалося відчувала себе не у своїй тарілці. 

“Думаю це Фарго” 

“Бути такого не може. Це ж немогло їй так не пощастити” 

Мене дратувало, що вона не попередила. 

Та й ще й знайшла того, кого Асін вважає Фарго. Серйозно гіршого варіанту вже не знайти. 

“Я можу й помилятися. Потрібно спостерігати” 

“Гаразд” 

Цей день народження стане найгіршим. Без сумніву, Рін просто знайшла новий спосіб знущання над ним. 

“Ні, вона просто обрала відпустити тебе, хіба це погано бути вільним від неї?”

Це було ще одне повідомлення від Асін тільки тепер стало чітко зрозуміло, що швидше за все вона читає мої думки. 

Це дозволяє їй система? 

Я заплющив і знову розплющив очі, стараючись не дивитися вперед, але потім передумав і спокійно глянув на них. 

– То як ви познайомилися? – з легкою усмішкою відповів таким тоном, наче мені справді байдуже. 

– У кінотеатрі, – відповіла мені Рін і здавалося у її тоні немає обману, здавалося, що вона й справді щира. 

То ж чому вона не могла бути такою раніше? 

– І як саме? – запитала Асін і її очі засвітилися, наче вона готувалася записувати це для книги. 

– Сиділи поруч, і так вже вийшло, що познайомилися, – відповів той Орест. 

На деякий час запанувала мовчанка. Ми мовчки їли страви і був лише ледь чутний звук столового приладдя. 

Мені хотілося звідси піти і я взагалі не розумів, що тут роблю. 

Неочікувано мій телефон задзвонив і я підвівся з місця. 

– Скажи, що у тебе термінові справи і тобі потрібно повертатися. Можеш не дякувати. Я просто рятую тебе як авторка свого персонажа, – почув я голос Асін і здивовано завмер. 

– Слухай як ти це провернула? – запитав з цікавістю, зовсім не розуміючи, як це можливо. 

– Я ж системниця для мене немає нічого неможливого. А якщо серйозно просто записала це наперед, – відповіла вона і виклик завершився. 

Я повернувся і вибачившись сказав, що у мене термінові справи і взагалі меен викликають на роботу, бо там потрібно дещо перевірити. 

Добре, що хоч сьогодні не неділя. 

Елевонда. Вирішила все ж перевірити, коли випадає перше квітня в наступному році, а то було б смішно, якщо таки б неділя. ( Ну четвер) 

– Зачекай, – покликала мене Ірелін, ой Ілона, – які в тебе плани в суботу? – вимовила вона майже відчайдушним тоном і закрила рот рукою, не повіривши сказаному. 

Я завмер на місці і чомусь злякано подивився на Асін, шукаючи підтримки і того як я повинен узагалі діяти в такій ситуації. 

Вона стукотіла пальцями по своєму кріслі і не знала, що сказати. 

Асін. Що робимо? 

Елевонда. У нас є три варіанти. 1. ти втручаєшся і він 100 в тебе закохається як ми знайємо зі спойлеру сюжету. 2. Даємо шанс цій Ілоні і монте знає, що буде далі. Третій варіант він відмовляє.