РОЗДІЛ 7: СПРАВА СОФІ

В офісі детективного агентства панувала важка, майже гнітюча тиша. Елін сиділа на чолі столу, її обличчя виражало глибоку задумливість, а погляді читалася втома. Міа, Крістіан, Фредерік, Ліна та Ерік розташувалися навколо столу, кожен занурений у свої думки. Вони все ще не могли до кінця усвідомити, що саме сталося і як це призвело до трагічних подій у підвалі.

Міа порушила мовчання першою, зітхнувши і обвівши всіх поглядом: "Як це могло статися? Як ми могли так переглянути Софі? Вона була частиною команди, і ніхто з нас навіть не запідозрив її..."

Елін кивнула, погоджуючись з Мією, але в її очах горіло щось більше, ніж просто здивування - це була рішучість знайти відповіді. "Нам треба розібратися у всьому цьому," - сказала вона твердо. "Але перш ніж ми почнемо будувати припущення, давайте послухаємо Крістіана. Він був на місці подій першим. Крістіане, розкажи нам все, що ти бачив і чув."

Крістіан, який виглядав стомленим, але зібраним, злегка нахилив голову і почав свій звіт: "Коли я оглядав будинок на іншій стороні вулиці, почув приглушені звуки пострілів. Вони були ледь помітні, наче стріляли в закритому приміщенні. Я завмер на місці і прислухався, а потім побіг до особняка, звідки, як мені здалося, долинали ці звуки.

Він замовк на секунду, згадуючи події, потім продовжив: "Я обіжів будинок, сподіваючись вловити хоч якісь звуки чи рухи, але тиша була гнітючою. Потім я почув жіночий крик, сповнений агонії та болю. Цей крик... він буквально розривав серце. Я зрозумів, що це Катарина і рвонув до підвалу. Коли я увірвався туди, то побачив Катерину, що лежали поряд, без руху.

Усі в кімнаті завмерли, усвідомлюючи масштаб того, що сталося. Елін відкинулася на спинку крісла, її обличчя було серйозним та зосередженим. "Софі... чому вона це зробила? Що її підштовхнуло до цього?" — задумливо промовила вона, ніби ставила собі питання.

Фредерік, який до цього мовчав, тихо сказав: "Можливо, вона була не тією, ким здавалася. Ми всі довіряли їй, а вона скористалася цією довірою. Але чому? І найголовніше - навіщо?"

Ерік, насупивши брови, додав: "Є ймовірність, що вона працювала на когось ще. Ми повинні дізнатися, хто був її роботодавцем і які у них були мотиви. Можливо, вона не була єдиною кротом у нашій команді."

Ліна, підперши голову рукою, тихо помітила: "Але чому вона вибрала саме цей момент? Чому вирішила напасти на Андреаса та Катаріну? Що саме пішло не так?"

Елін обвела їх усіх поглядом і сказала: "Ми повинні почати з самого початку. Проаналізувати кожен крок, кожну її дію за останні кілька місяців. Ми пропустили щось важливе, і це щось стало причиною сьогоднішньої трагедії."

Вона глянула на Крістіана: "Ти повинен ретельно переглянути записи з камер спостереження, якщо вони вціліли. Можливо, вони допоможуть нам зрозуміти, що сталося в той момент, коли Софі втратила контроль. Ми повинні бути готові до того, що знайдемо відповіді, які нам не сподобаються."

Крістіан кивнув, беручи наказ, і підвівся з-за столу. Команда знову занурилася в мовчання, але тепер це було мовчання зосередженості та рішучості. Кожен із них знав, що попереду на них чекає нелегкий шлях, але вони також розуміли, що не можуть дозволити цій трагедії залишитися безкарною. Все починалося з Софі, і вони зроблять все, щоб знайти тих, хто стояв за нею, і покласти край цій загрозі раз і назавжди.

Фредерік, зітхнув, "Треба доповісти королеві, вона повинна знати, що серед нас був шпигун і що справа закінчилася трагедією."

Елін кивнула, "Я піду з вами."

Фредерік і Елін їхали до королівського палацу в тиші, занурені у свої думки. Фредерік сидів, задумливо дивлячись у вікно автомобіля, час від часу перебираючи в голові слова, які треба було сказати королеві. Елін, навпаки, була зосереджена і рішуча, хоч і відчувала легке напруження перед майбутньою зустріччю.

Коли вони прибули до палацу, їх зустріли придворні і провели до невеликої, але вишукано обставленої зали, де на них уже чекала королева Маргрете II. Вона сиділа за масивним столом, її обличчя було зосереджено, а очі уважно вивчали людей.

"Ваша Величність," - почав Фредерік, схиляючи голову на знак поваги. Елін наслідувала його приклад. Королева махнула рукою, запрошуючи їх сісти.

"Я вже отримала новини про те, що сталося", - почала королева, її голос був спокійний, але в ньому відчувалася сталь. "Але я хочу почути всі подробиці від вас особисто."

Елін і Фредерік обмінялися швидким поглядом, після чого Елін почала розповідати: "Ваша Величність, ми виявили, що Софі, один з наших детективів, виявилася зрадником. Вчора вона напала на двох наших співробітників - Андреаса і Катаріну. а Андреас і Катаріна серйозно поранені.

Королева пильно дивилася на Елін, слухаючи її слова з абсолютною серйозністю. Потім вона перевела погляд на Фредеріка: "Андреас і Катаріна були одними з найкращих у вашому агентстві. Чому ж це сталося? Як ви могли пропустити такий серйозний інцидент?"

Фредерік важко зітхнув, намагаючись підібрати слова: "Ваша Величність, ми визнаємо, що згаяли це. Софі була з нами довгий час, і ніхто не підозрював, що вона могла бути шпигуном. Однак ми вже почали внутрішнє розслідування, щоб з'ясувати, хто стояв за її діями і що спричинило цю трагедію."

Королева на мить замислилася, потім трохи нахилилася вперед, її обличчя прийняло м'якше вираз: "Я розумію, що це важкий удар для вашого агентства. Але ви повинні пам'ятати, що в такі часи зрада може прийти звідки завгодно. Ваші дії після цього будуть мати велике значення."

Елін кивнула, висловлюючи згоду зі словами королеви: "Ми розуміємо, Ваша Величність. Ми зробимо все можливе, щоб розібратися в цій справі та запобігти подібним інцидентам у майбутньому. Ми також хотіли б повідомити вам, що у нас є підозри, що Софі не діяла одна. Є ймовірність, що за її діями стояла більша організація.

Королева спохмурніла, її очі звузилися у висловленні тривоги: "Це вже зовсім інша справа. Якщо Софі була пов'язана з серйознішими силами, то це може загрожувати безпеці всієї країни. Я хочу, щоб ви докопалися до істини і з'ясували, хто стоїть за цим. І скажіть мені, як тільки будуть результати."