РОЗДІЛ 11: РОБОТА СИЩИКІВ

Фредерік почав з вивчення карт і старих архівів, щоб знайти потенційні укриття в Данії, які могли б бути придатними для Йоакіма. Він знав, що людина, яка ховається, шукатиме місце з обмеженим доступом, але досить простора для тимчасового перебування.

Його увагу привернув занедбаний промисловий район на околиці Копенгагена. Цей район уже кілька десятиліть був на межі повного забуття, а його будинки повільно руйнувалися, ставши притулком для тих, хто хотів втекти від очей закону. Фредерік вирішив розпочати із цього району.

Він вирушив туди у дощовий вечір, коли видимість була мінімальною. Парасолька, що захищає від дощу, лише злегка прикривала його обличчя, коли він наближався до перших зі старих напівзруйнованих будівель. Вони стояли, як привиди минулого, з вибитими вікнами і стінами, що облупилися.

Фредерік крок за кроком оглядав кожну будівлю, звертаючи увагу на будь-які сліди недавньої присутності людей. Йому вдалося виявити свіжі сліди на підлозі одного зі складів. Пил на підлозі був розмічений, а двері, що ведуть до підвалу, злегка прочинені. Фредерік, прислухавшись до своїх відчуттів, дістав ліхтарик і почав обережно спускатися вниз.

Підвал виявився набагато просторішим, ніж він очікував. У тьмяному світлі ліхтаря він помітив спальні приналежності — старий матрац і кілька ковдр, які явно не були там довгий час. У кутку лежала стара коробка із залишками їжі та пляшками води. Було ясно, що хтось тут мешкав нещодавно.

Фредерік оглянув кімнату далі і знайшов важливу зачіпку — шматок паперу з каракулями та адресою. Він уважно вивчив його: "Vesterbro 13". Це могло бути як місце, де Йоаким ховався раніше, так і точка, до якої він мав намір попрямувати.

Фредерік акуратно поклав папір і вирішив повертатися. Цей слід міг привести їх до Йоакима або його спільників, і він розумів, що кожна хвилина на вагу золота.

Повернувшись до офісу, Фредерік одразу передав Елін та решті детективів усі дані, які він зібрав. Тепер треба було зрозуміти, що означала ця адреса і чи могла вона бути наступною укриттям Йоакіма.

Софі спеціалізувалася на міжнародних зв'язках і мала велику мережу контактів по всій Скандинавії. Її завдання полягало у тому, щоб перевірити будь-які сліди чи згадки Йоакима поза Данії, особливо у Швеції, де в Йоакима могли бути знайомі чи соратники.

Вона почала з того, що зв'язалася з кількома інформаторами у шведській поліції та серед журналістів. Один із її інформаторів повідомив про дивну активність на одному зі шведських островів в архіпелазі Стокгольма. На острові, зазвичай тихому та малолюдному, раптово з'явилися нові обличчя — група людей, які здавалися чужинцями місцевих жителів.

Софі вирішила особисто вирушити на острів, щоб з'ясувати, чи не пов'язаний цей випадок із пошуками Йоакіма. Вона орендувала невеликий катер і вирушила туди вранці, коли погода була ясною, але повітря було прохолодним. Вітер з моря розбивав хвилі об борт катера, коли вона наближалася до берега.

На острові її зустріли із підозрою. Місцеві жителі не звикли до візитів сторонніх, і вона відразу зрозуміла, що її присутність помітили. Софі вирішила діяти обережно, ставлячи питання так, щоб не викликати зайвих підозр. Їй вдалося дізнатися, що кілька днів тому бачили чоловіка, схожого на Йоакима. Він був у компанії двох інших людей, і вони прямували до старого покинутого будинку, що знаходився на протилежному боці острова.

Софі обійшла острів і знайшла цей будинок — старий, напівзруйнований, але все ще придатний для тимчасового притулку. Підійшовши до нього ближче, вона помітила кілька свіжих слідів на землі та нещодавно використану доріжку до дверей. Вона обережно зазирнула всередину і побачила, що всередині все ще лежали ковдри та консерви — явні ознаки того, що тут нещодавно хтось жив.

Вона знайшла ще одну важливу деталь — рацію, поспішаючи. Цей пристрій міг вказувати на те, що Йоаким, або хтось із його оточення, підтримував зв'язок із кимось на великій відстані. Рація була старою моделлю, але все ще працездатною. Вона вирішила взяти її з собою, щоб передати фахівцям, які б спробували відновити останні сигнали або перехоплення.

Повернувшись на материк, Софі одразу зв'язалася з командою. Цей слід був ще одним підтвердженням того, що Йоаким переміщається і, можливо, готує подальшу втечу або зустріч із спільниками. Вона доповіла про свої знахідки і запропонувала терміново дослідити решту островів архіпелагу щодо схожих притулків, перш ніж Йоаким встигне зникнути знову.

Ерік був фахівцем із фінансових розслідувань, і його основним завданням було відстежити будь-які фінансові операції, пов'язані з Йоакімом або його оточенням. Він знав, що в таких випадках гроші завжди залишають слід, і саме цей слід міг спричинити нові розгадки.

Він почав із того, що ретельно вивчив банківські рахунки, які раніше використовував Йоаким. Ерік знав, що Йоаким був розумним і, ймовірно, користувався підставними рахунками та офшорними компаніями, щоб приховати свої сліди. Але навіть у таких ситуаціях завжди залишалися дрібні деталі, які могли спричинити розгадку.

Ерік звернув увагу на кілька підозрілих переказів, зроблених через одну із швейцарських банківських систем. Суми були невеликі, але регулярність та особливості переказів вказували на те, що їхній відправник намагався не привернути увагу. Ці гроші вирушали на рахунок у банку, зареєстрованому на підставну особу, а потім переводилися на інший рахунок, пов'язаний із маловідомою компанією, зареєстрованою в Ліхтенштейні.

Ерік вирішив простежити ланцюжок переказів далі і виявив, що частину коштів було переведено на рахунки в Данії та Швеції, але за кілька днів було знято готівкою. Це могло вказувати на те, що Йоаким або його люди знімали гроші, щоб фінансувати свої подальші операції, можливо, втечу чи купівлю чогось важливого.

Ерік звернув особливу увагу на одну транзакцію - велику суму, переведену на рахунок в одному зі шведських банків. Він вирішив заглибитись у дослідження цього рахунку та з'ясував, що власник нещодавно придбав невелику, але дорогу яхту, зареєстровану на ім'я людини, чиї дані збігалися з тими, що Йоаким використав у своїх минулих угодах.