РОЗДІЛ 7: ПОШУКІ МІА

Крістіан, занурившись у роботу з головою, засів у своєму розі офісу, оточений екранами комп'ютерів. Його пальці швидко бігали клавіатурою, створюючи тонку мережу запитів, проникнень у бази даних, аналізу цифрових слідів. Він намагався залишатися холоднокровним, але думки про Міа не відпускали. Кожна знайдена зачіпка змушувала його серце битися сильніше, ніби він нарешті наблизився до її розташування.

Він почав з того, що перевіряв ще раз всі телефонні дзвінки і повідомлення, які Міа отримувала в останні дні. То справді був ретельний процес, але важливий — адже найменша деталь могла вказати її викрадачів. Крістіан також зламав банківські рахунки Міа, щоб побачити, чи не було дивних транзакцій і перевірив її соціальні мережі. Він створив алгоритми для відстеження всіх згадок, пов'язаних з ім'ям Міа або із запитом на повернення рубіну.

Протягом двох днів Крістіан майже не спав, одержимий бажанням знайти Міа. Щоразу, коли йому здавалося, що він знайшов щось важливе, хвилювання охоплювало його серце. Його переживання перетворилися на внутрішній діалог, який не давав йому спокою. Він уявляв її обличчя, її посмішку, і це надавало йому сили.

Катаріна та Андреас, хоч і стримувалися один з одним, все одно працювали як команда. Катаріна взяла він розслідування всіх фізичних слідів, які б привести їх до Міа. Вона опитувала свідків, аналізувала записи з камер відеоспостереження та координувала дії з поліцією. Андреас, своєю чергою, продовжував свої пошуки у полях. Він розшукав усіх, хто міг мати хоч найменше відношення до викрадення, і, використовуючи свою харизму, вивідував інформацію у знайомих та можливих свідків.

Вони знали, що кожна хвилина могла бути вирішальною, і на кону стояла не лише їхня репутація, а й життя Міа. У напрузі, з кожною годиною посилюючи свої старання, вони все більше відчували, що їхні зусилля нарешті мають дати результат.

Занурений у свої пошуки, Крістіан нарешті натрапив на зачіпку, яка могла б пролити світло на місце Міа. Він знайшов анонімне повідомлення, приховане в одній із зашифрованих папок на її комп'ютері. Спочатку це здавалося незначним, але його інтуїція, підкріплена досвідом хакера, підказала йому, що цей файл вартий детального вивчення.

Файл був захищений складним шифруванням, і Крістіану знадобилося кілька годин, щоб уникнути захисту. Незабаром він виявив, що повідомлення було запискою від людини, яка явно знав Міа та її плани. Це був текстовий файл, що містив коротку та дивну фразу: "Під мостом, де тіні ховають світло."

Ця фраза здавалася йому загадкою, але Крістіан знав, що це ключ до розгадки місцезнаходження Міа. Він згадав, що мости — це одне з її улюблених місць у місті, особливо старий залізничний міст, де вони гуляли разом після довгого дня на роботі. Спогад наринув на нього: вечір був теплим, і вони обговорювали деталі однієї справи, коли Міа раптом зупинилася і сказала, що під цим мостом завжди почувається спокійно, ніби прихована від усього світу.

Крістіан вирішив заглибитись у можливі зв'язки цієї фрази з реальними місцями у Копенгагені. Він почав перевіряти записи з камер спостереження, які встановлені в районі залізничного мосту, сподіваючись виявити щось підозріле. Декілька разів він переглядав матеріали, поки нарешті не помітив чорний фургон, який під'їхав до мосту близько опівночі напередодні зникнення Міа.

Детективне чуття Крістіана підказувало йому, що цей фургон там був випадково. Він відразу ж витягнув дані про транспортний засіб і з'ясував, що він був зареєстрований на підставну особу, пов'язану з кримінальним угрупуванням Якоба "Лиса". Це була критична інформація, яка підтвердила зв'язок викрадення про те, над чим вони працювали.

Крістіан знав, що тепер не можна втрачати жодної хвилини. Він записав усі координати, пов'язані з фургоном, і відправив термінове повідомлення решті детективів: "Знайшов зачіпку. Все на міст біля старої залізниці. Потрібно перевірити негайно."

Коли детективи прибули на місце — старий залізничний міст у передмісті Копенгагена, місце було оповите тишею та пусткою. Міст, під яким шуміла темна вода, був покинутий, який рідко використовується лише рідкісними перехожими або місцевими підлітками. Атмосфера була напруженою, начебто місце зберігало секрети.

Крістофер, Катаріна та Андреас почали огляд місцевості:

Катарина, з її проникливістю, помітила: сліди протектора шин, які вели прямо до краю мосту. Сліди були свіжими, залишеними, швидше за все, минулої ночі або рано вранці. Вона покликала решту, і вони разом підійшли ближче, оглядаючи сліди. Катарина присіла і провела пальцем по землі, взявши трохи бруду. "Тут явно щось розвантажували," - зауважила вона. "Або завантажували", - додав Андреас, примружившись, уважно розглядаючи місцевість.

Андреас, ретельно вивчивши навколишню територію, виявив стару занедбану хатину, яка, здавалося, використовувалася нещодавно. Підійшовши ближче, він помітив, що замок на дверях був зламаний, а сам будиночок замаскований гілками та брудом, ніби хтось хотів, щоб його не знайшли. Він жестом покликав інших і, тихо підійшовши до хатини, відчинив двері. Усередині було темно і пахло вогкістю. Промені ліхтарів висвітлили всередині розкидані речі — старі меблі, коробки та рештки їжі. Але найважливіше — Андреас знайшов мотузку, забруднену кров'ю, що лежала на підлозі. "Схоже, її тримали тут", - сказав він, вказуючи на знахідку.

Крістіан з притаманною йому технічною хваткою одразу звернув увагу на щось дивне на стіні хатини. На перший погляд, це був просто випадковий напис фарбою, але він знав, що це щось більше. Він дістав свій телефон і ввімкнув режим інфрачервоної зйомки, висвітливши стіну. Напис повільно виявився: "Ваша наступна зупинка - 5-й причал". Серце у Крістіана стиснулося. Це був ще один натяк на місце, де могла бути Міа.

Катарина, завжди уважна до деталей, оглянула нутрощі фургона, який вони знайшли неподалік хатини. У задній частині, серед розкиданих інструментів та бруду, вона знайшла шматок паперу. Це був уривок карти з позначками та стрілками, що вказували на старий портовий район міста. "Схоже, вони планували подальші дії", - зауважила вона.