Глава 1

Язик обпікала міцна кава з молоком, яку п'ять хвилин тому мені зробив білявий бариста. Я повільно втягувала ароматний напій через білу трубочку. Відчувався легкий присмак ванілі та кориці. Таке поєднання мені подобалося, але було трішки незвичним.

Я поставила на скляний столик паперовий стакан із флейт-вайтом та дістала зі сумочки люстерко. Через секунду червоний прямокутник лежав у моїх руках, а потім відкрився та став показувати мене.

Макіяж сидів добре, попри вологу погоду на дворі, але зав'язане у хвіст чорне, як сажа, волосся не слухалося. Починало висмикуватися. Воно наче кудись тікало.

Я трішки засмутилася, але ситуація на моїй голові не була критичною. Тому швидко закрила люстерко.

Знову взялася до кави. Остання вже не так припікала, але це було навіть добре. Я насолоджувалася ніжним смаком та зловила себе на думці, що час від часу буду навідуватися сюди, щоб посмакувати таким чудовим напоєм.

- Ліно Красенко, - залунав жіночий голос за два метри від мене.

Я, почувши своє ім'я, різко встала. Нарешті принесли мою сукню, на яку чекала двадцять хвилин. Вправні майстрині пришивали бісер на корсеті. Однак якби не ця незручність, я б ніколи не дізналася наскільки тут смачна кава.

- Ось,- простягнула мені білява жінка років сорока рожевий пакет із моїм замовленням. - Будете перевіряти чи приміряти?

- Ні, я вже стільки разів на себе надягала, що думаю досить, - усміхнулася я. - Там тільки ж бісер додався.

- Ваша правда, - відказала вона.

Далі я швидко розрахувалася за товар та пішла до свого червоного автомобіля, який стояв неподалік від ательє. На вулиці досі мрячив дрібний дощик, який почався вранці та досі зволожував повітря та добряче знижував його температуру. Холод пробігся по мені та проник у м'язи, від чого вони стиснулися.

Я знову захотіла негайно випити чогось гарячого. Повернула голову в сторону того жовтого вагончика, де мені приготували найсмачнішу каву за декілька років. Думала вже йти туди - зробила один крок, однак передумала. Краще зараз приїхати додому, прийняти душ та залізти під ковдру, де зі своїм нареченим буду лежати та дивитися якийсь цікавий фільм.

За хвилину сиділа в авто. У черговий раз заглянула у смартфон. Діана написала повідомлення з вибаченнями. Ми мали сьогодні зустрітися, але в неї з'явилися невідкладні справи, пов'язані з роботою. Я не розпитувала, що саме сталося, бо коли вона мені зателефонувала годину тому, то голос у неї був дуже нервовий.

Мабуть, трапилося щось серйозне, проте вже завтра у неї про це запитаю.
А зараз я хотіла додому до свого Толіка. Зроблю йому маленький сюрприз. Він знав, що мої посиденьки з Діаною завжди затягувалися до ночі, а тут я зненацька приїду додому з пляшкою смачного вина. Зваримо глінтвейн та будемо відпочивати, обіймаючи одне одного.

Двигун мого червоного коня жваво завівся, а потім покотилися колеса. Я з чудовим настроєм їхала додому. Двірники повільно змахували краплі з лобового скла, а я думала про своє весілля, яке буде через три тижні, коли на дерева впаде осінь, й вони засяють золотими вогнями. Вже не могла дочекатися цього неймовірного моменту.

Невдовзі я стояла на касі з пляшкою вина. Думала написати Толіку, що скоро буду вдома, однак мене відволікла дівчинка зі смішними кісками. Вона попросила мене дістати їй жуйку. Я виконала її бажання, і тут прийшла моя черга.

Склавши вино та сир в пакет, я вийшла швидкими кроками з магазину та побігла до свого будинку. Останній знаходився за сто метрів від цього супермаркету.

Я дуже поспішала додому. Кортіло швидше випити глінтвейну та відпочивати. Така противна погода просто надихала на таке.

Ось я зайшла у під'їзд, натиснула на сіру кнопку та приїхав ліфт. Він відвіз мене на десятий поверх, де серед чотирьох квартир лише одна мала сині двері. Саме вони вели до мого помешкання.

Я швидко всунула ключ у відповідний отвір, три рази провернула та зайшла всередину. І тут зрозуміла, що щось не так. Мій ніс відчув запах жіночих парфумів, а біля дверей стояли чорні туфлі на високих підборах.

У серці моментально зачаїлося хвилювання. Спочатку мені здалося, що я можливо помилилася дверима. Але це була моя квартира, мої меблі та моє велике дзеркало біля входу, яке зараз показувало наскільки я схвильована.

Не скидаючи зі себе взуття, пройшла до кімнати. Ноги занесли до спальні, де я побачила, те що дуже боялася...