1

--Ксеню, все добре? – Несподівано почувся голос Майора біля вуха дівчини який розвіяв всі її думки. Не показавши ніякої реакції, дівчина помалу обернулась до Майора і міцно обнявши його розказала про переживання за Український народ. – Не переживай крихітко, все буде краще ніж раніше… все повернеться у своє нормальне становище. Не плач, ми виведемо цього бункерного шезофреніка на чисту воду. Ми дамо гідну відсіч ворогу

-- Дякую Майоре, я знаю що ми не дамо оркам загарбати нашу державу.

 Ось настав цей час. Вона пішла захищати свою батьківщину та своїх людей. Доїхавши до місця призначення вона побачила одну з найстрашніших картин в цілому світі. Посеред дороги стояло розстріляне авто, з якого витікало мастило, а всередині сиділа сім’я з 3 дітей, мами батька 2 бабусь і дідуся. Вона з колегами побігла до авто. Біля вікон було чутно плач немовляти, двері були заблоковані. Дівчина постукала у водійське вікно і жестом показала щоб водій пригнувся, що він і зробив. Вона швидко вибила скло і сказала до нього:

--Акуратно вилазьте із машини, Степане, допоможи чоловікові вибратись звідси! – Звернулась вона до одного з колег. Вона вибила заднє скло і сказала вилазити їм обережно . Після того як у машині не залишилось нікого, вони відійшли трошки дальше, і машина зірвалась із голосним грохотом.

--Дякуємо вам! – тепло усміхнувшись сказала жіночка знімаючи з шиї  маленький медальйон і простягла Ксені – Ось тримайте цей медальйон є моїм оберегом, але зараз він більше потрібен вам. Ще раз дякую вам за наш порятунок, не знаю як вам віддячити.

-- Дякую, непотрібно, це наша робота і ми як військові робим це безкорисливо, але все ж дякую, я буду його берегти – сказала вона одягаючи кулон на шию. Вони відвезли сім’ю до місцевого госпіталю і поїхали до військової частини. Пройшов тиждень, всі почали говорити що ворог просунувся трішки дальше. Дівчина стиснула зуби і кулаки. Вона пішла до Майора і сказала:

-- Майоре! Я хочу провести зібрання!

-- Зібрання? Навіщо? – Запитав він. Здивовано поглянувши на неї і сказав – Ну гаразд…

 Дівчина пішла до місця зібрань. Через декілька хвилин зібрались всі.

--І так, Ксеня хоче провести зібрання. – Оголосив Майор. Дівчина піднялась до нього і сказала:

-- Слава Україні!

-- Героям Слава! – Відповіли хором солдати.

-- Як ми вже знаєм ворог просунувся далі. Ми 22 армія світу, і саме ми зараз утримуєм 2 армію світу, ми сильні, так чому би нам не стати ще сильнішими? І ми ними станемо, тому, що ми є вільний народ, і ми воюємо за волю. Як сказав Степан Бандера, якщо між волею і хлібом народ вибирає хліб, в них не буде нічого, а якщо вони вибирають волю, у них буде все. Ми завжди боролись за волю, і будемо за неї боротись, байдуже що це 2 армія світу! Перемога за нами, і ніяка москальська тварюка не зможе забрати в нас рідну землю! Всерівно яка вона армія світу, ми будемо стояти на своєму! Слава Україні!

-- Героям Слава! – Прокричали хором солдати і розійшлись.

-- Ти молодець, ніколи не думав що дівчата на таке здатні. – Захоплено промовив Майор.  – Ти молодець, але знаєш, ти така ж кмітлива, розумна і харизматична як і твій старший брат. Ти прероджений лідер.

-- Дякую.