Частота нуль

Розділ 5

   Варшава, 31 серпня. 18:23

   Автомобіль швидко віддалявся від логістичного центру. Агата кілька разів перевірила дзеркала, але переслідувачів не було видно.
- Нам потрібно зупинитися, — сказала Кася. — Я хочу перевірити, чи ніхто не поранений.
- Зі мною все гаразд, — відповіла Агата.
- Я не питала, чи все гаразд. Я сказала, що хочу перевірити!
   Агата коротко глянула на неї, але сперечатися не стала.
   За кілька кварталів вона звернула у двір невеликої адміністративної будівлі. Біля входу стояли два автомобілі, вікна були темними. Вона заглушила двигун і залишила ключ у замку запалювання.
   Кася першою вийшла з машини. Оглянула вулицю, потім попросила інших зачекати.
- Тут поки що тихо... Показуй!
   Вона перевірила плече Агати. На формі залишився розрив, але шкіра була цілою.
- Синця не уникнеш, але серйозних пошкоджень немає.
- Я ж казала.
- А я хотіла переконатися.
   Вероніка тим часом витягла ноутбук і флешку.
- Нам потрібно знайти місце, де можна спокійно переглянути файли. У машині незручно, а якщо знову доведеться тікати, я можу втратити все.
   Агата оглянула будівлю.
- Спробуємо зайти всередину, якщо там є робоче приміщення, залишимося на деякий час.
   Вхідні двері виявилися незамкненими. Усередині був невеликий хол із рецепцією, кількома стільцями й коридором до службових кімнат. На підлозі лежали папери, а біля стіни стояв перекинутий вазон.
   Кася оглянула приміщення.
- Нікого.
- Не поспішай із висновками, — сказала Агата.
   Вона перевірила кімнати одну за одною. У дальньому кабінеті знайшла стіл, кілька стільців і справний комп'ютер. Двері можна було замкнути зсередини.
- Сюди!
   Вероніка розклала обладнання на столі.  Агата залишилася біля дверей.
- Маємо не більше двадцяти хвилин... Краще не затримуватися!
- Чому саме двадцять? — запитала Вероніка.
- Тому що я не збираюся сидіти тут до восьмої й чекати, поки невідомі люди завершать свій експеримент.
   Вероніка підключила флешку.
- Тоді почнемо!

* * *

   18:31

   На екрані з'явилися файли, скопійовані з комп'ютера логістичного центру. Вероніка відкрила таблицю постачань і почала переглядати записи.
- Ось перелік об'єктів, куди відправляли пристрої.
   Вона розгорнула таблицю. У списку були торговельні центри, магазини електроніки, склади й кілька транспортних вузлів.
   Кася нахилилася до екрана.
- Це все Варшава?
- Ні! Є адреси в інших містах, але більшість партії розподілили саме тут.
   Агата підійшла ближче.
- Скільки пристроїв було відправлено?
- У цьому файлі зазначено понад чотири тисячі одиниць, але я не знаю, чи це повна кількість.
- Чотири тисячі? — перепитала Кася.
- Так,  і це лише одна партія.
   Агата повільно провела пальцем по краю столу.
- Якщо вони встановлені в різних районах, ми не можемо знати, скільки людей уже постраждали.
   Вероніка відкрила інший документ.
- Тут є графік активації. Перший запуск відбувся сьогодні о 16:42. Другий етап позначений як 17:30. Третій запланований на 20:00.
- А що відбувається на третьому етапі? — запитала Кася.
- У файлі немає пояснення, тільки позначення: «Загальна синхронізація».
   Агата подивилася на неї.
- Синхронізація чого?
- Я не знаю, але, судячи з попередніх подій, ідеться про заражених.
   Вероніка відкрила наступну вкладку. Там був список із кількома технічними кодами та позначеннями районів. Вона збільшила один із рядків. W-17. Основний вузол. Нижче стояли ще три позначення. W-04. W-09. W-12.
- Це можуть бути інші об'єкти системи, — сказала Вероніка. — Якщо W-17 був логістичним центром, решта можуть бути пунктами розподілу або керування.
- Тобто в місті є ще три таких місця? — запитала Кася.
- Я не знаю... Можливо.
   Агата сфотографувала список.
- Нам потрібно передати ці дані поліції.
   Вона дістала рацію й увімкнула її на кілька секунд. У відповідь почувся тріск, потім короткий сигнал. Агата відразу вимкнула пристрій.
- Зв'язку немає.
- А мобільна мережа? — запитала Кася.
- Перевіряла також - не працює.
   Вероніка повернулася до ноутбука.
  Тут є ще один файл. Він називається «Персонал тестування». Вона відкрила його. На екрані з'явилися імена, посади й дати допуску. Частина рядків була прихована, але кілька залишалися доступними. Кася прочитала перше ім'я.
- Томаш Ковальський. - Вона дістала з кишені бейдж, знайдений у логістичному центрі. - Це той самий чоловік...
   Вероніка порівняла дані.
- Так, він працював у групі тестування.
   Агата нахилилася до екрана.
- А що з ним зараз?
- У списку немає позначки про звільнення чи переведення. Останній запис зроблений сьогодні о 15:58.
   Кася згадала чоловіка в робочому комбінезоні, який напав на них біля контрольної кімнати.
- Можливо, він досі там або вже заражений.
- Не обов'язково, — сказала Вероніка. — У файлі немає інформації про його стан.
   Агата перегорнула документ.
- Тут є адреса.
   Вероніка збільшила рядок.
   Пункт медичного контролю. Вхід B. 
   Нижче стояла адреса будівлі за кілька кварталів від логістичного центру.
   Кася відразу підвелася.
- Якщо там був медичний контроль, можливо, ми знайдемо записи про реакцію людей на сигнал.
- Або ще одну пастку, — зауважила Агата.
- Я розумію, але якщо там проводили перевірки, ці дані можуть допомогти з'ясувати, що відбувається із зараженими.
   Вероніка закрила файл.
- Я хочу побачити ці записи. Якщо ми знайдемо медичні результати, можливо, зможемо визначити, як швидко змінюється стан людини після впливу сигналу.
   Агата подивилася на обох.
- Добре, але ми не заходимо всередину, доки не перевіримо територію.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше