Варшава. 31 серпня. 17:22
Агата відійшла від дверей паркінгу й перевірила замок.
- Потрібно знайти інший шлях. Якщо вони почнуть рухатися сюди, ми опинимося в пастці.
- Вони вже рухаються, — відповіла Вероніка. Вона дивилася на екран пошкодженого телефона. Таймер продовжував відлік.
00:07:36
- Я не знаю, що станеться, коли він дійде до нуля, — сказала вона. — Але цей пристрій не підключений до мережі торговельного центру. Я перевірила, він працює автономно.
- Звідки така впевненість? — запитала Агата.
- Я займаюся аналізом даних. Можу визначити, коли пристрій отримує інформацію ззовні, а коли виконує внутрішню програму. Тут немає звичайного підключення. Принаймні такого, яке я можу побачити.
Агата забрала телефон, оглянула корпус і повернула його Вероніці.
- Тоді поясніть мені, як він знає, скільки залишилося часу.
- Не можу, поки що...
- Чудово! Ми маємо пристрій із невідомим таймером, заражених за дверима й систему, яка знає наші імена, а тепер ви кажете, що не можете пояснити головне.
- Я сказала, що не можу пояснити це зараз, а не що не зможу взагалі.
- Досить! — втрутилася Кася. — Ми не розберемося в цьому, якщо почнемо сваритися!
Вона поставила аптечку на підлогу й перевірила вміст. Після втечі з торговельного залу в неї залишилося небагато матеріалів. Якщо хтось із них отримає серйозне поранення, допомогти буде складно.
- Нам потрібне приміщення, яке можна замкнути зсередини і вода, потім спробуємо знайти вихід.
- Тут неподалік є кімната технічного персоналу, — сказала Агата. — Я проходила повз неї, коли спускалася сходами. Двері металеві, з електронним замком.
- Якщо електроніка працює від тієї самої системи, ми ризикуємо опинитися замкненими, — зауважила Вероніка.
- А якщо залишимося тут, ризикуємо опинитися в руках тих, хто за нами полює, — відповіла Агата.
Кася підняла аптечку.
- Тоді йдемо до кімнати, але ніхто не відходить від інших далі, ніж на кілька кроків.
Вони рушили коридором.
Агата йшла попереду, тримаючи зброю напоготові. Кася рухалася за нею, а Вероніка не випускала з рук ноутбук і телефон. Біля повороту вони побачили розбиту камеру спостереження. Її корпус висів на одному кріпленні, а об'єктив був спрямований просто на підлогу.
Агата зупинилася.
- Камера пошкоджена не випадково.
Вона присіла й оглянула кріплення. Поруч на стіні виднілися подряпини, а під камерою лежав невеликий металевий уламок.
- Можливо, хтось намагався її зламати, — сказала Кася. - Або вона заважала комусь залишатися непоміченим.
Вероніка подивилася на уламок.
- Якщо це частина корпусу, я можу порівняти його з пристроями біля кіосків, але зараз нам потрібно йти.
Вони рушили далі. За кілька метрів коридор розділявся на два проходи. На стіні висіла схема торговельного центру. Агата підсвітила її ліхтариком і знайшла позначення технічного приміщення.
- Праворуч, за складом...
Вони повернули. Двері складу були прочинені. Усередині лежали коробки з водою, паперовими рушниками й пакуванням для магазинів. На підлозі валялася жилетка працівника торговельного центру.
Кася зайшла першою, швидко оглянула приміщення й покликала інших.
- Тут нікого немає.
Вероніка поставила ноутбук на коробку та відкрила його. Агата зачинила двері й перевірила ручку.
- Скільки нам потрібно часу? — запитала вона.
- Для чого?
- Щоб зрозуміти, що відбувається.
Вероніка глянула на таймер.
00:06:51
- Якщо я отримаю доступ до запису сигналу, який зберігся на ноутбуці, зможу порівняти його з попередніми даними, але я не обіцяю, що знайду пояснення за шість хвилин.
- Тоді починайте!
Кася взяла пляшку води, зробила кілька ковтків і сіла біля дверей. Вона намагалася згадати кожну деталь із технічного приміщення: монітор, три імені, повідомлення про завершення першого етапу. Найбільше її непокоїло те, що система не просто фіксувала події - вона реагувала на дії людей. Коли Кася відмовилася відчиняти двері, система повідомила про невдалу спробу контакту. Коли вона знищила колонку, пристрій продовжив працювати, а тепер усі троє опинилися в одному місці, і телефони отримали повідомлення про зібрані об'єкти.
Це було надто послідовно для випадковості.
- Вероніко, — покликала вона. — Ти можеш перевірити, чи є в цих повідомленнях спільний код?
- Уже перевіряю.
На екрані ноутбука з'явилися дві звукові хвилі. Вероніка наклала їх одна на одну й збільшила ділянку з повторюваними імпульсами.
- Ось, дивіться.
Кася підійшла ближче. Агата стала поруч.
- Що це? — запитала вона.
- Два записи, зроблені в різний час. Перший я зберегла ще до нападу, коли аналізувала технічні журнали. Другий записала вже після того, як у торговельному центрі почалися напади.
Вероніка змінила масштаб.
- Вони майже однакові, але в другому є додатковий фрагмент. Він повторюється через однакові проміжки часу.
- І що це означає? — запитала Агата.
- Що сигнал могли змінювати або доповнювати. Я не можу сказати, чи він передає команди, чи запускає певну реакцію. Для цього потрібно більше даних...
- Але ти впевнена, що це не випадковий шум?
- Так!
Агата сфотографувала екран.
- Цього достатньо для початку розслідування.
- Якщо ми виберемося звідси, — нагадала Кася.
У цей момент освітлення в приміщенні двічі блимнуло. Вероніка відразу подивилася на таймер.
00:04:58
- Це не пов'язано з електропостачанням, — сказала вона. — Ноутбук продовжує працювати, а мережевий адаптер не показує перебоїв. Зміни відбуваються в системі освітлення.
Агата підійшла до дверей і прислухалася. За ними було тихо. Вона обережно прочинила двері й визирнула в коридор. На підлозі лежали уламки пластику. Кілька аварійних ламп згасли, залишивши тільки червоні покажчики виходу.
- Коридор порожній, — сказала вона. — Можемо спробувати пройти до зони постачання.
Кася взяла сумку.
- Спочатку перевіримо, чи є там люди. Якщо хтось поранений, ми не можемо просто пройти повз.
- Якщо там заражені, нам доведеться відступити, — відповіла Агата. — Я не дозволю вам ризикувати без потреби.
- Я не збираюся кидатися на них, але якщо людина потребує допомоги, я зроблю все можливе!
Агата затримала на ній погляд, потім кивнула.
- Добре! Тільки не відходьте від мене.
Вероніка зберегла файли на флешку, закрила ноутбук і поклала його в сумку. Тепер у неї були два записи сигналу, фотографія повідомлення й технічні журнали. Це не давало відповідей, але могло стати доказом.
Вони вийшли зі складу.