РОЗДІЛ 13: РОЗДУМИ ОЛІВІЇ

Вечірнє світло поступово згасало, поступаючись місцем похмурим тіням, що огортає старовинний особняк. Олівія сиділа біля вікна у своїй кімнаті, дивлячись на густу темряву, що огортала все навколо. Усередині неї вирували емоції та думки, не даючи спокою.

У голові крутилися питання, на які вона поки що не могла знайти відповіді. Чи існує демон насправді, чи це просто прояв стародавнього прокляття, накладеного людьми? Вона намагалася зрозуміти природу зла, з яким вони зіткнулися. Елліотт був упевнений у його існуванні, але раціональна частина її свідомості все ще сумнівалася.

Книга та артефакт лежали на столі, наче нагадуючи їй про майбутнє випробування. Але де ритуальний ніж? Без нього їхній план міг провалитися. Вони обшукали весь особняк, але ніж так і не знайшли. Олівія розуміла, що без цього предмета ритуал міг бути неефективним, і це вселяло в неї тривогу.

Вона встала, підійшла до столу та взяла артефакт до рук. Він був холодний і важкий, здавалося, що від нього виходила зловісна сила. Запитання роїлися в її голові: чи допоможе артефакт при ритуалі, чи його потрібно знищити, щоб зняти прокляття? Але якщо вони знищать його, чи можуть вони бути впевнені, що це покладе край жахам, які переслідують їх у цьому будинку?

Страх не покидав її. Вона згадала обличчя Райана, його впевненість та рішучість. Але навіть він не міг передбачити всі наслідки. Чи зможе він захистити всіх, якщо щось піде не так?

Олівія глибоко зітхнула, намагаючись впоратися з емоціями, що наринули. Вона згадала минулу ніч, сповнену кошмарів і примарних фігур, що атакували їх. Це були не просто сни, це була реальність, якою вони тепер мешкали.

Вона підняла погляд до вікна, за яким лунало виття вітру. Чи зможе команда пройти через усі випробування та вийти переможцями? Чи зможуть вони зняти прокляття та звільнити особняк від зла? Думки про провал не залишали її, але водночас вона знала, що вони мають шанс. Шанс, який вони мають використати.

Олівія повернулася до ліжка і сіла на край, відчуваючи тяжкість на своїх плечах. Вона знала, що попереду на них чекає ще одна ніч боротьби та випробувань. Але, незважаючи на страх і невпевненість, вона була готова йти до кінця заради тих, кого любила, заради команди, яка стала сім'єю.

Вона почула легкий стукіт у двері. То був Райан. Він увійшов до кімнати, його погляд був сповнений рішучості та підтримки.

- Як ти? — спитав він тихо, підходячи ближче.

— Думаю, — відповіла Олівія, намагаючись посміхнутися. - Про все це. Чи зможемо ми зняти прокляття? А якщо артефакт не поможе?

Райан сів поруч із нею, взявши її за руку.

— Ми впораємося, — впевнено сказав він. - Разом ми можемо все. А якщо щось піде не так, то ми знайдемо інший шлях. Головне – не втрачати віри.

Олівія подивилася йому в очі і відчула, як її страх трохи відступає. Вона кивнула, розуміючи, що, незважаючи на всі сумніви, вона не одна у цій боротьбі. І разом вони подолають усі перепони.

У цей момент Олівія зрозуміла, що її страх - це не знак слабкості, а нагадування про важливість того, що вони роблять. І поки вони вірять один в одного, вони мають шанс перемогти зло, що ховається в стінах цього похмурого особняка.