РОЗДІЛ 14: ТІНЬ КУМІХО

Райан і Гаррі просувалися вперед, сліди, що вони знайшли, ставали все більшими й глибшими. Вони були набагато більшими, ніж будь-які сліди звичайної лисиці, навіть перевершували сліди ведмедя. Це були сліди істоти, яка, здається, перевищувала розміри і силу будь-якого відомого хижака.

"Гаррі, подивися на це," - сказав Райан, показуючи на сліди. "Це просто неймовірно. Вона набагато більша, ніж ми думали."

Гаррі уважно оглянув сліди, його обличчя виражало серйозність. "Це не звичайна лисиця," - підтвердив він. "Вона справді монстр. Нам потрібно бути надзвичайно обережними."

Райан раптом згадав розмову, яку чув від місцевих підлітків, коли вони вперше почали розслідування. Вони називали істоту "Кумихо" – міфічним дев'ятихвостим лисом з корейських легенд, який може змінювати форму і захоплювати душі. Це було більше ніж просто тварина – це був справжній кошмар, оживлений з легенд.

"Кумихо", - прошепотів Райан про себе. "Дев'ять хвостів... якщо це правда, ми маємо справу з чимось набагато гіршим, ніж просто лисиця."

Гаррі подивився на нього, не зовсім розуміючи. "Кумихо? Що це означає?"

"Це легенда з Кореї," - пояснив Райан. "Міф про лиса, який може змінювати форму, має дев'ять хвостів і володіє неймовірною силою. Якщо це створіння дійсно такий лис, якого вони називають, то ми маємо справу з чистим кошмаром."

Поступово їхні кроки ставали обережнішими, а тривога – сильнішою. Сліди вели їх все далі вглиб лісу, до місця, де густі зарості робили прохід майже неможливим. Райан відчув, як напруга зростає з кожним кроком.

"Ми повинні бути готові до найгіршого", - сказав він, оглядаючись навколо. "Це створіння може бути більш небезпечним, ніж ми думали."

"Якщо вона дійсно настільки сильна і швидка, як свідчать сліди," - додав Гаррі, "нам потрібно діяти обережно. Вона може атакувати будь-якої миті."

Вони продовжували йти по слідах, що вели до невеликого затону біля озера. Сліди раптово зникли, наче лисиця просто розчинилася в повітрі. Але Райан помітив дещо інше – невеликі гілки, зламані вздовж берега, і сліди кігтів на каменях.

"Вона може бути десь неподалік", - прошепотів він. "Будь обережний, Гаррі. Ми на порозі її лігва."

Райан і Гаррі обережно обстежували берег озера, коли раптом почули низький гул. Це був звук, який здавався поза межами природи, глибокий і зловісний. Вони завмерли, озираючись навколо в пошуках джерела звуку.

"Ти це чуєш?" - запитав Райан, стискаючи в руках ліхтарик.

"Так," - відповів Гаррі, тримаючи гвинтівку наготові. "Це йде звідти."

Вони повільно наближалися до джерела звуку, коли побачили щось, що змусило їх серця завмерти. Серед густих заростей на березі озера з’явилася велика тінь, яка рухалася, здавалося, зовсім безшумно. Це було щось величезне, з довгими, витонченими хвостами, що метлялися в повітрі.

Перед ними стояла лисиця, але не звичайна – вона була гігантських розмірів, з дев'ятьма хвостами, які розмахувалися навколо неї, як примарні щупальця. Її очі світилися червоним в темряві, і в погляді читалася незвичайна інтелігентність і небезпечна хитрість.

"Боже мій", - прошепотів Гаррі, відступаючи назад. "Це справді Кумихо."

Райан відчув, як хвиля страху проникає в його серце, але він змусив себе зберігати спокій. "Ми не можемо дозволити їй втекти знову. Нам потрібно діяти обережно і швидко."

Райан і Гаррі обмінялися короткими поглядами, розуміючи, що перед ними стоїть найнебезпечніше завдання в їхньому житті. Вони повинні були знайти спосіб зупинити це створіння, перш ніж воно знову зникне в гущавині лісу.

"Ми повинні захопити її зненацька," - сказав Райан, тихо підходячи ближче. "Це може бути наша єдина можливість."

Гаррі кивнув, стискаючи гвинтівку, і вони повільно почали наближатися до Кумихо, готуючись до найбільшого виклику в їхній кар'єрі мисливців.