ГЛАВА 19: ПОГЛИБЛЕННЯ ПОЧУТТІВ. РАЙАН ТА ОЛІВІЯ

Непередбачена вечеря

Після напруженого дня розслідування, Райан та Олівія вирішили провести вечір разом. Вони вибрали затишне кафе на березі затоки, щоб відпочити та відволіктися від робочих турбот.

— Сьогоднішній день був божевільним, — сказала Олівія, сидячи навпроти Райана і роздивляючись меню. — Але я рада, що ми знайшли нові зачіпки.

Райан усміхнувся, спостерігаючи за тим, як вечірні вогні Сіднея відбиваються у її зелених очах.

— Ти зробила чудову роботу, Олівія. Твої знахідки допомогли нам просунутися вперед, — сказав він, замовивши їхні улюблені страви.

Коли вечеря добігла кінця, Райан запропонував прогулятися вздовж берега. Вони йшли пліч-о-пліч, насолоджуючись прохолодним вечірнім повітрям.

— Раяне, ти колись думав про те, що буде після цієї справи? - Раптом запитала Олівія, зупинившись і дивлячись йому в очі.

Раян затримався, замислившись.

- Не часто. Я, як правило, повністю зосереджений на роботі. Але останні дні я почав думати про це все частіше, — відповів він, роблячи крок ближчим. — І ці думки часто пов'язані із тобою.

Олівія посміхнулася й узяла його за руку.

- Мені теж. Я відчуваю, що між нами щось особливе, — тихо сказала вона.

Райан ніжно обійняв Олівію і тихо притиснув до своїх грудей, гладячи рукою її блискуче руде волосся.

___

Нічне чергування

Через кілька днів Райан і Олівія опинилися на нічному чергуванні в офісі. Вони працювали над розшифровкою даних, знайдених у схованці, і втома поступово брала гору.

- Нам треба трохи відпочити, - запропонував Райан, потягнувшись. - Давай зробимо перерву.

Вони влаштувалися на дивані в кімнаті відпочинку, де був невеликий столик із чаєм та кавою.

— Іноді мені здається, що ми живемо у двох паралельних світах: удень — розслідування, уночі — короткі моменти спокою, — сказала Олівія, потягуючи чай.

Райан кивнув головою.

— Але ці моменти роблять все інше більш значущим. Ти стала для мене більшою, ніж просто колегою, Олівія, — зізнався він, взявши її за руку.

Олівія посміхнулася, дивлячись йому у вічі.

— Я відчуваю те саме, Райан. Мені важливо знати, що ти поряд, — відповіла вона, рухаючись ближче.

Райан нахилився і м'яко поцілував її в губи. Цей поцілунок був початком нового етапу їхніх стосунків, сповненим ніжності та надії.

___