РОЗДІЛ 6: НОВІ НОВИНИ ПРО БІЗНЕСМЕНА

"Чим більше дізнаєшся, тим більше розумієш, що цей світ тримається на таємницях. І лише від нас залежить, чи зможемо ми витримати вагу правди."
— Райан Картер

Ранкове сонце тільки починало пробиватися крізь жалюзі, розфарбовуючи стіни залу теплими відблисками. На великому столі вже лежали роздруківки документів, ноутбуки, кілька чашок з недопитою вчора кавою. Атмосфера була напруженою, але водночас — зосередженою, як перед стартом важливої операції.

Райан стояв біля карти, прикріпленої на стіні, і водив маркером по місцях, де могли бути зачіпки. Ітан сидів поруч із ноутбуком, швидко друкуючи щось, час від часу зупиняючись, щоб уточнити дані. Олівія тримала у руках теку зі звітами про "SilverTech Industries" і виглядала так, ніби не спала всю ніч, але її очі палали рішучістю. Коннор розклав перед собою документи й блокнот, уже готуючи юридичні запити. Девід нахилився до планшета, переглядаючи контакти й нові повідомлення від інформаторів.

Усі знали — від цього ранку може залежати весь хід справи.

— Добре, друзі, — почав Райан, його голос прозвучав твердо й чітко, — давайте об’єднаємо все, що ми маємо. Часу в нас небагато, і потрібно скласти повну картину.

Він перевів погляд на Ітана:
— Почнемо з новин із США.

Ітан відклав ноутбук убік, поправив окуляри й повільно підвівся. У залі настала тиша — всі чекали. Він заговорив рівним, але напруженим голосом:

— Я отримав оновлену інформацію від наших колег у США. Вони підтвердили: "SilverTech Industries" має кілька паралельних проектів, пов’язаних із розробкою систем кібербезпеки. Але серед них виділяється один — під кодовою назвою "Aegis".

Олівія насупилася й уважно слухала, стискаючи теку в руках.

— "Aegis" може стати проривом у сфері захисту даних, — продовжив Ітан. — Якщо це правда, то мова йде про технологію, здатну зробити будь-яку систему майже непроникною для злому. І, схоже, саме цим пояснюється викрадення Вільямса. Він або мав доступ до критичної інформації, або був ключовою фігурою в проекті.

Девід задумливо постукав пальцями по планшету:
— Якщо ця технологія справді існує, то ставки значно вищі, ніж ми думали.

Райан кивнув, його обличчя залишалося суворим:
— Добре. Це важлива деталь. Дякую, Ітане.

Ітан тільки-но встиг сісти на місце, як на екрані його ноутбука висвітився вхідний дзвінок. У залі запанувала тиша, усі здивовано обмінялися поглядами. На екрані з’явилося ім’я: Джулія Томпсон, детектив із Нью-Йорка.

— Це моя колега, — коротко пояснив Ітан і натиснув кнопку прийому.

На екрані з’явилося обличчя Джулії — втомлене, але рішуче. Її голос прозвучав твердо:

— Ітане, ми провели аналіз фінансових транзакцій і виявили великі перекази на офшорні рахунки, пов'язані з "SilverTech Industries". Це явно вказує на тіньові угоди, — повідомила вона.

Ітан кивнув, його очі на мить звузилися:
— Це підтверджує наші підозри. Ми також виявили, що Вільямс міг бути замішаний у їхніх проектах. Але без додаткових даних картина все ще неповна.

Джулія зітхнула й втомлено потерла скроню:
— Ми працюємо над цим, Ітане. Я відчуваю, що це тільки верхівка айсберга. Сподіваюся, незабаром у нас будуть конкретніші результати.

— Тримай мене в курсі, — коротко відповів він.

Відеообговорення завершилося, і на мить у залі запанувала гнітюча тиша. Усі відчули — ситуація набирає обертів, і тепер їхнє розслідування виходить на міжнародний рівень.

Райан першим порушив мовчанку. Він сидів, підперши підборіддя рукою, і задумливо сказав:

— Знову цей проект… Що ж це може означати?

Райан замовк, його слова ще довго відлунювали в тиші кімнати. Кожен із присутніх занурився у власні думки, але всі вони сходилися в одному: проект "SilverTech" був ключем до зникнення Вільямса.

Олівія, яка до цього уважно слухала, повільно розгорнула свої нотатки. Вона відчула, що настав її час поділитися знайденим. Її голос прозвучав чітко й впевнено, хоча в глибині душі вона відчувала легке хвилювання:

— Я провела власний аналіз і знайшла кілька дивних збігів, пов’язаних із цим проектом…

Усі повернулися до неї. Погляди команди зосередилися на молодій детективці, і вона зрозуміла — тепер від її слів залежить наступний крок розслідування.

Олівія розклала перед собою кілька аркушів і розгорнула ноутбук. На її обличчі відбивалося нічне недосипання, проте очі світилися азартом — вона була готова представити свої результати.

— Минулої ночі я перевірила кілька відкритих баз даних, — почала вона, впевнено гортаючи записи. — І знайшла інформацію, що SilverTech Industries має неофіційні контракти з приватними охоронними компаніями. Ці компанії зареєстровані в різних країнах, але всі вони дивним чином сходяться в одну точку — у філію на Східному узбережжі США.

Вона клацнула мишкою, і на екрані з’явилася карта з відмітками.

— Більше того, — продовжила Олівія, — я виявила, що деякі документи підписані тим самим юристом, ім’я якого спливало у справі про промислове шпигунство два роки тому. Це означає, що вони давно ведуть тіньові справи, і Вільямс, ймовірно, міг опинитися втягнутим у цю схему.

Вона зробила паузу, дозволивши колегам переварити почуте. Усередині ж відчувала, як серце б’ється швидше. У пам’яті спливала нічна тінь, що йшла за нею дорогою додому. Але Олівія, стиснувши зуби, промовчала. Вона не хотіла здаватися слабкою або відволікати команду.

Райан схрестив руки на грудях і вдивився в екран.
— Гарна робота, Хейс, — сказав він повільно, але з повагою. — Це може виявитися тим самим ключем, якого нам бракувало.

Ітан кивнув, уважно розглядаючи карту:
— Якщо підтвердимо ці зв’язки, ми зможемо вийти на людей, які реально контролюють проект.

Девід і Коннор переглянулися, розуміючи: нічна праця Олівії стала вагомим кроком уперед у розслідуванні.

Райан мовчки дивився на екран, де ще світилося зображення карти, складеної Олівією. Її голос все ще лунав у пам’яті — чіткий, упевнений, але за ним він уловив щось приховане. Ледь відчутна тінь втоми й напруження.