РОЗДІЛ 3: ИСТОРІЯ "ТАСМАНІЙСЬКИХ ТИГРІВ"

Наступного ранку Олівія йшла жвавими вулицями Сіднея у бік агентства. Її думки були зайняті вчорашніми подіями та загадковою справою про зниклого бізнесмена. Раптом вона побачила Ітана Адамса, який виходив зі своєї машини, що припаркована біля офісу.

— Доброго ранку, Ітане! — привітала вона, прискорюючи крок.

— Доброго ранку, Олівія! Як ти сьогодні? — весело відповів він, посміхаючись.

Вони разом підійшли до входу, і Олівія зупинилася перед вивіскою агенції, на якій красувався напис: "Агентство Тасманійські Тигри". Її цікавість взяла гору, і вона звернулася до Ітану:

— Ітане, а звідки з'явилася ця назва? Чому "Тасманійські Тигри"?

Ітан, все ще посміхаючись, запросив її всередину, де вони могли поговорити спокійніше. Вони пройшли до невеликого затишного кабінету і сіли за стіл.

- Це цікава історія, - почав Ітан. — Агентство було засноване майже двадцять років тому групою детективів, юристів та медекспертів. Одним із засновників був дідусь Райана, Джеймс Картер. Він був не лише видатним детективом, а й справжнім австралійським патріотом.

Ітан зробив паузу, згадуючи деталі.

— Джеймс любив розповідати історію про тасманійські тигри, або тилацина. Ці тварини були символом витривалості, хитрості та сили. На жаль, вони вимерли, але Джеймс вважав, що їхній дух має жити у нас. Він вірив, що кожен член агентства повинен мати такі самі якості: бути невтомним у пошуку істини, винахідливим і завжди готовим захистити тих, хто цього потребує.

Олівія слухала з цікавістю, її погляд ставав все більш захопленим.

- Отже, Джеймс вирішив назвати агентство "Тасманійські Тигри" на честь цих дивовижних істот, - продовжив Ітан. — Ми продовжуємо його традиції, намагаючись бути кращими у своїй справі, як і ті тигри, які колись жили в дикій природі Тасманії.

Олівія посміхнулася.

- Це чудово. Я почуваюся частиною чогось великого та важливого.

Ітан кивнув головою.

- Саме. Ми тут не лише детективи, а й юристи, медексперти, охоронці. Ми команда професіоналів, яка завжди готова прийти на допомогу.

У цей момент у кабінет зайшов Райан, почувши останні слова Ітана.

— Радий бачити, що ти вже в курсі нашої історії, Олівія, — сказав він, сідаючи поряд. — Нас чекає ще багато роботи. Дейвід знайшов щось цікаве у вчорашній справі. Ходімо, обговоримо все разом.

Вони попрямували до головної зали, де вже чекали Дейвід та Коннор. На столі перед ними були розкладені карти, документи та ноутбуки. Дейвід, з серйозним виразом обличчя, почав:

— Я вивчив документи та знайшов згадку про контракт із американською компанією "SilverTech Industries". Це може бути ключем до розгадки.

Коннор додав:

— Я перевірив юридичний бік питання. SilverTech Industries має кілька спірних справ, пов'язаних з промисловим шпигунством та корпоративними махінаціями. Це може пояснити, чому їх цікавить наш бізнесмен.

Райан кивнув головою.

— Чудова робота, хлопці. Тепер ми знаємо, у якому напрямі рухатись. Олівія і я поїдемо в аеропорт, намагатимемося з'ясувати, хто супроводжував бізнесмена на рейс. Ітане, тобі потрібно зв'язатися з колегами в США, можливо, вони зможуть допомогти на місці. Дейвід та Коннор, продовжуйте копати тут.

Усі кивнули та розійшлися по своїх завданнях. Олівія відчула приплив впевненості та готовність до дій. Вона знала, що робота в "Агентстві Тасманійські Тигри" буде не лише цікавою, а й справжнім викликом.

Разом із Райаном вони вирушили до аеропорту, сподіваючись, що зможуть знайти нові докази та наблизитися до розгадки. З кожним кроком вони відчували підтримку та силу команди, розуміючи, що разом вони зможуть упоратися з будь-якою загрозою та розкрити будь-яку таємницю.