21

[ 12 января 2022 г. 23:31 ] ⁨ Він сидів у своєму кабінеті і думав над її словами: у мене ще є справи. Маю все завершити. Що вона мала на увазі? Адже ніхто не говорив про якісь вакансії чи звільнення. Значить, вона не буде звільнятися? Чи буде? Якщо так, то чому? Вірніше, не так - навіщо? Адже це її місто, її робота... Він струсив головою. Що за думки? Яка кому різниця, як хто живе? Чому це він вирішив перейматися її словами? Тільки тому, що вона сниться йому? Тому, що подобається? Чи тому, що, соромно зізнатися самому, він закохався у неї? Смішно. Ніхто не просив його це робити і не примушував. Чи... Стоп. Її аромат. Її чарзілля. Адже його притягує до неї з самого моменту її появи у них. Скільки вже пройшло часу? Рік? Два? Три. Вона увірвалася у їхнє розмірене життя як свіжий вітер. І тоді він зрозумів, що це його мрія. Дуже довго він супротивився своїм бажанням і думкам, але не витримав. Він зрозумів, що закохався тоді, коли вона ще з'явилася тут. Але не піддавався. А тепер що робити? Її гра, загадки-думки, настрій - все це стало для нього невід'ємною частиною життя. Невже вона хоче позбавити його всього цього? Найстрашніше те, що він нічого не може зробити. Він і не розуміє нічого, що пов'язано з нею. Та, може, так і краще? Здається, її ж не можна зрозуміти. І взагалі, іноді він губиться у своїй реальності. Останнім часом його сни щільно вплелися в його дні, будні, реальність. І найстрашніше те, що це комфортно. А раптом все це - вигадка? Раптом він зараз піде до її кабінету, а її там нема? Він знову струшує головою. За вікном сутінки. Стукає у її двері. Тиша. Пробує відчинити - замкнено. Її вже нема. Вони знову не поговорили нормально. Вона щось говорила про завтра? Відьму можна приручити? Серйозно? Завтра треба розставити всі крапки над і. Скоріше б ніч.