Розділ 7

       Прокинувшись, я помітила, що Кортні ще десь немає, а її ліжко залишилося таким же, як і було, коли ми заселялися. Елі зараз дочитувала якусь дуже захоплюючу книгу, яку, мабуть, почала читати, коли я заснула і навіть не помітила, як я пішла до ванної.

       Коли я повернулася та перевдягнулася в спеціальну форму цієї школи, то Елі вже дочитала книгу та ми вирушили до їдальні. Сьогодні нам мали видати підручники. Одразу ж після сніданку, ми розійшлися по своїх підгрупах. Як з’ясувалося пізніше, кожна з них мала свій специфічний напрям. Відьми та маги користувалися чистою силою, що була в півтора раза потужнішою за магію фей. Вампіри, перевертні та валькірії недостачу сили чарів компенсували чудовими бойовими навичками. Ну, а феї та русалки користувалися додатковими способами пересуватися. Адже могли у повітрі та воді рухатися навіть швидше, ніж на суші.

       Коли я нарешті знайшла потрібний клас та зайшла досередини, то побачила Кортні та сіла біля неї.

              -   Привіт. Де ти була?- запитала я.

       Проте відповісти мені подруга не встигла, бо до класу зайшла міс Тейлор.

              -   Доброго дня,- сказала вона.- Мене звати Кейтлін Тейлор. Я буду викладати у вас основні заняття по магії. У вас ще буде багато інших предметів. Підручники я телепортую до вас після занять.

       Я намагалася її уважно вислухати, але побачивши, що очі Кортні починають блищати та на них потроху збираються непрошені сльози, не витримала та з тривогою почала дивитися на подругу. Я відчувала, що в неї щось сталося, тому спробувала її тихенько заспокоїти. Сяк-так мені вдалося це зробити та не привернути сторонньої уваги, а на лиці Кортні на секунду блимнула посмішка після мого найкращого жарту.

       Коли нарешті урок завершився, ми вийшли з будинку та замість того, щоб піти до столової, вирішили пройтися.

              -   Що сталося? Куди ти вчора зникла?- почала задавати я питання.

              -   Коли ми вчора зайшли до кімнати й ти почала її роздивлятися, то я побачила у вікні спеціальний сигнал. Ми з братом розробили його, коли були ще маленькими й домовилися використовувати, якщо комусь потрібно буде терміново зв’язати з іншим, коли той буде на території академії. Він навчався тут три роки тому і я часто приходила сюди, щоб поспілкуватися з ним, бо вдома мені було дуже самотньо, а друзів взагалі не було. А якщо хтось і хотів здаватися таким, то тільки вдавав до того часу, коли досягав бажаного результату. Наприклад, Карла пішла, коли я подарувала їй декілька своїх прикрас та ще й нишком прихопила моє улюблене кольє. І так було завжди.