Розділ 1. Софія

       У мене було не надто просте життя. Друзів майже не було. Єдиною відрадою була школа. Але її закрили через невідому хворобу, а всі мої друзі, родичі та знайомі просто на просто боялися виходити з будинків. Потім я почула легенду про чарівний пролісок і вирішила допомогти людям та повернути нам нормальне життя. Тоді я попрощалася з рідними та вирушила на пошуки магічної квітки. Неначе якесь внутрішнє чуття нашіптувало мені, куди йти, де переходити гірську річку, де зупинятися заночувати так, щоб випадково не заразитися.

       Після багатоденної подорожі мені таки вдалося знайти чоловіка, що викрав квітку. Я його не звинувачувала, бо розуміла, що він також хотів мати нормальне життя та допомогти своїй сім’ї. Коли мені вдалося переконати його, що квітку варто повернути, то поспішила до давно забутого місця, що колись називалося садом та повернула його велич, посадивши чарівний пролісок, який вилікував усіх людей.

       Я думала, що нарешті зможу повернутися до улюбленої школи та звичного життя. Але фея подарувала мені свої магічні сили і я почала подорожувати по світу та допомагати людям.

       Ці події були неначе чарівна казка, де завжди, що б не ставалося, наприкінці все буде добре. Проте коли я стала феєю, то зіткнулася з багатьма труднощами. Мені було лише п'ятнадцять, коли я отримала магічний дар, а Есмеральда – та, хто передала його, зникла одразу ж після цього, не розповівши нічогісінько про нього. Звісно, я могла допомагати людям, але робила це абсолютно підсвідомо, не знаючи ніяких заклять. Вже через місяць після того, як я стала феєю, зрозуміла, що потрібно щось робити, шукати якусь школу фей чи щось типу того, бо так довго тривати не може. Якщо з’явиться нова така ж масштабна загроза людству, то мені просто на просто не вдасться її подолати. Тож я вирішила подорожувати світами, в пошуках школи та зрідка навідуватися додому.