Глава 1.2

— Люба моя, досить нудьгувати та киснути! — з порога заявила Алісі подружка, яка з'явилася того ж вечора.

Ольга Арсеньєва, ледь почувши сумний голос Аліси по телефонному зв’язку, примчала до неї з іншого кінця міста, ніби відьма на мітлі. І з двома пляшками улюбленого Алісою полуничного шампанського. І морозивом у величезній кілограмовій пачці. Що ще робити, коли трапляються неприємності?

На всі відмовки Аліси подружка казала одне:

– Ранок покаже, що вечір не скаже, а всіма проблемами ми займемося прямо зараз. І почнемо з шампанського.

— Ти зможеш розв’язати мою проблему в одному випадку — якщо сама натягнеш костюм Санти й приклеїш бороду з вати, — посміхнулася Аліса, проводжаючи подругу в кухню, де вже доходила в духовці вечеря — картопля по-французьки. Як відчувала, приготувала побільше. Оля любила поїсти, що, втім, на фігурі її анітрохи не позначалося. Відьма, як є відьма! Сама Аліса з дитинства страждала від того, що без спорту дуже швидко розпливалася, і тому звикла тримати себе в тонусі. Дієти вона не дуже полюбляла, тому що вони їй мало допомагали, але все ж віддавала перевагу легшим вечерям. Сьогоднішня була скоріше винятком із правил. Алісі було сумно, і заборонена жирна картопля з м'ясом, здавалося, трохи покращить настрій.

— Ну, якщо трагедія буде такого вселенського масштабу, то я піду і на це, — пафосно заявила Оля, розпоряджаючись на кухні — дістаючи келихи, тарілки, зариваючись в навісну шафу в пошуках свічок. В Алісиній квартирі вона орієнтувалася непогано — раніше не раз доводилося залишатися ночувати тут, коли сварилася зі своїм хлопцем, а до батьків повертатися не хотілося.

Нещодавно Оля нарешті покінчила зі своїми токсичними стосунками і перебувала, так би мовити, «у пошуку». І в «пошук» наполегливо кликала подругу, дивуючись, чому Аліса ніяк не хоче змінити своє життя. У те, що їй і так прекрасно і чудово самій, Оля чомусь не вірила, їй здавалося, що абсолютно ненормально жити на самоті або хоча б не мати коханця. А краще двох. З того часу, як з хлопцем своїм Оля розбіглася, любовні пригоди її стали дуже і дуже різноманітними.

Аліса відмовчувалася – її трохи бентежили подібні розмови, адже її власне особисте життя не було сповнене якимись пригодами. Кілька разів зустрічалася з хлопцями, і щоразу закінчення роману приводило Алісу до туги й депресії. Вона дуже важко переживала розриви, тому й занурилася останні роки в роботу. Не хотілося знову збирати своє серце по уламках, і дівчина уникала будь-яких стосунків, особливо таких, які могли виявитися не надто серйозними. Але Олю за легковажність ніколи не засуджувала, даючи подрузі самостійно вирішувати, як жити. Аліса вважала, що ніхто і ніколи не має права втручатися в справи людини і вказувати комусь, як йому жити.

— Гаразд, сьогодні забудемо про мої проблеми, — усміхнулася Аліса, відкорковуючи шампанське. Воно спінилося, коли пробка полетіла в стелю, дивом не пробивши люстру. Поводитися з ігристим вином дівчина ніколи не вміла, а одного разу пробила пробкою скло в дверях кухні.

— А коли ми намагаємося забути про проблеми, то я пропоную після вечері відправитися в який-небудь класний клуб і бажано — з чоловічим стриптизом! — заявила Оля, лукаво всміхаючись. — Скоро свята, і тоді я точно тебе нікуди не витягну, ти настільки одержима своїм агентством, що забуваєш про себе... Але я не буду вчити тебе жити, обіцяю!

Аліса розлила шампанське по келихах, подумавши, що ідея трохи розслабитися перед важким періодом не така вже й погана. А всі свої проблеми вона буде розв’язувати завтра. Оля права, вона зовсім перестала розважатися. От тільки якби Аліса знала, до чого призведе цей вечір, то, напевно, зачинилася б вдома на всі замки, а ключі викинула у віконце.

Але доля – дуже дивна і примхлива дама, і не завжди грає за правилами.