Майже рік по тому
Оленка
Нічого не виходить. Я без нього не можу. Скільки б не намагалась знайти когось іншого, а все дарма. Він зачарував мене. Найгірше, що я все розумію: він бабій, мене не кохає, можливо, навіть не вміє кохати.
В мене немає рожевих окулярів.
То якого дідька я знову з ним?
– Оленко, а ти зробиш той смачний м'ясний пиріг? Як минулого разу?
Сашко ніжно поцілував моє плече, і я розтанула.
– Звісно.
Скинув простирадло, я вже майже встала.
– Не так швидко!
Хлопець перехопив мене за талію і повернув у ліжко.
– Оленко, я не мастак казати серйозні речі, але спробую.
Я зніяковіла. Що трапилось?
– Вчора я бачив тебе з іншим хлопцем. Ви були у кафе, пили каву.
Я згадала зустріч із колегою. Дійсно, сиділи, розмовляли, Олег мені пропонував цікавий проект. Я обіцяла подумати. Але до чого все це?
– Мені не сподобалось це. Якщо ми разом, то не повинно бути зрад!
Моє око смикнулося.
– Що? Ми разом? З чого це? У нас вільні стосунки. Ми навіть не зустрічаємося!
– Ти що, збожеволіла? Які ще в дупу вільні стосунки? Авжеж, ти моя дівчина. Як інакше? Ми спимо разом, вечеряємо, гуляємо, сперечаємося, врешті-решт!
Ми застигли на місці, з невірою дивлячись один на одного.
Сашко не жартував. Він дійсно вважав мене своєю дівчиною. Але ж він ніколи не пропонував мені стосунків.
– Ми зустрічаємося?
Я аж не вірила у це.
– Вже другий місяць.
Сашко виглядав таким же розгубленим, як і я себе відчувала.
– Другий…
Я недовірливо озирнулась. Дійсно ж. Ми разом зустрічали День Закоханих. Він мені навіть подарував кулон.
– Оленко, – Сашко доторкнувся до моїх рук. – Я щось роблю не так, якщо ти виглядаєш такою здивованою. Пробач мене, я буду намагатися краще. Тільки запам'ятай. Ти моя дівчина, і в нас немає вільних стосунків.
Я не вірила власним вухам. Невже Сашко має почуття до мене?
– Я тебе кохаю.
Навіщо я це сказала?
– А я тебе. Зрозумів це на Новий Рік, коли Сергій пожартував, що ти виходиш заміж. Я мало не збожеволів.
Мій сміх пролунав на всю квартиру. О, так, братику! Дякую тобі.
Кінець