14

Якось дивно все налагодилось без застосування чарів, навіть найпростішого обряду не довелось влаштовувати, щоб повернутися до спілкування з Соломією. Вона нічого не запитувала, нічого не вимагала, все було на стільки не вимушиним і виглядало так природньо наче так і повинно бути, наче нічого не сталось. Вона як і раніше просто навідувалась іноді, завжди відповідала на повідомлення і навіть іноді вони прогулювались разом. Але Браяна що день то більше турбувало одне питання: «Чуму вона так швидко все пробачила?» - від цього його мозок кипів.

А вона просто знала більше, більше ніж він. Через декілька днів після опублікування в соц.мережах фото «закоханої парочки» хтось з фейкового акаунту надіслав Соломії відео де видно як майже нерухомого Браяна ставлять до фотов обмімку з Оксаною, потім його грузять до машини такогож нераагуючого на оточуючий світ. І вона повірила. Це втішило дівчину хоча і дивувало хто ж цей добродій. І чому відео прийшло саме їй.

За цими переживаннями обох промайнув перший місяць літа. Браян почав розуміти, що його гроші потроху вивітрюються і почав серйозно роздумувати над тим, щоб знайти роботу. З кожним днем цей вимір ставав для нього звичнішим і все менше дивував, хоча він йому і досі подобався не зважаючи ні на що, чи зважаючи на все.

Перша робота Браяну не сподобалась категорично навіть не стільки робота як колектив. Чоловіки постійно курили і часто випивали, що після пережитих подій з Оксаною дуже дратувало хлопця.

Доречі про неї, на щастя він з нею більше не бачився. Чи то вона кудись поїхала чи просто не потрапляла на очі Браян не знав , тай не дуже хотів це знати.

В один прекрасний день робота сама знайшла Браяна, гарно оплачувана, цікава і перспективна так йому видалось спочатку, хоча він і досі нею задоволений. Просто подзвонив телефон і чоловічий голос запропонував викладати англійську в школі на літо факультативно а з вересня ввести Браяна в штат учителів.

Вчитель з Англійської (Дякуючи Кості в нього були ідеальні папери, а ідеальне знання англійської він на чаклував собі сам перед переходом). Хоча календарне літо і законні канікули невгамовні батьки навперегони записували до справжнього англійця своїх дітей, дівчатам які прагнули просто познайомитись він одразу відмовляв. Здавалось він знайшов себе. Продумуючи цікаві уроки для дітлахів Браян відчував себе щасливим. Хоча і мав багато клопотів але завжди знаходив годинку або й більше на прогулянки з дівчиною своєї мрії. Іноді вона приходила на його заняття, допомагала влаштовувати квести, або ще якісь видумки які часто й сама вигадувала. Після занять вони часто їли морозиво і просто розмовляли про все на світі.

Сьогодні вона поїхала з батьками до родичів у інше місто, може тому, а може через погоду, було пасмурно і дощ висів над селом, у Браяна був

Ноганий настрій, трохи на автоматі він провів заняття, похвалив найкращих, підбадьорив найгірших, розвесилив середніх і вже збирався до дому, коли почув в опустілому коридорі школи кроки.

-Здрасте, а ви тут учітель? Запитав трохи дивний чоловік, і дивним він був з багатьох причин: по-перше видався Браяну знайомим, прочому знайомим з глибокого дитинства, по-друге його акцент був дивним наче не місцевий, по-третє його одяг був теж дивним, а ще з заду нього стояла спутниця яка трохи перелякано роздивлялась навколишнє середовище.

-Доброго дня. Так я новий вчитель англайської. Намагаючись як най вічливіше промовив Браян, хоча відчув щось дивне. Наче подих з свого виміру і ще щось лихе чого ніяк не міг збагнути.

-А новий, нам не підходить, він нікого не знає, він не скаже де вони. Швидко промовила жінка ігноруючи присутність хлопця.

-А може й знає. Ей ти! Знаєш брата і сестру Мельків старшокласники? А?

-Та в них ж фамілія інакша не Мельків а Мельників.

Так, Браян знав Мельників на половину, бо з братом Соломії він не був знайомий, і помилок не може бути бо хоча прізвище не рідкісне, але у цій школі вони були єдиними. Чомусь ці люди викликали у нього занепокоєння.

-А для чого вони вам? Запитав Браян.

-Ти диви який? А тобі не все одно? Грубо запитав чоловік.

-Звичайно ні! Різко відповів хлопець.

-Нам сказали що Соломія ходить часто сюди, нам вона потрібна. Це діло сімейне. Тебе не стосується.

-Це моя учиниця. Вирішив трішки схитрувати хлопець.

-О то вона приходить сюди на уроки? В котрій годині? В які дні? Зацікавлено і вже більш вічливо поцікавилась дивна пара.

-То сходіть до дому вона ж не далеко живе з відци…

-Та ні ти нам краще скажи коли вона буде?

Що ж відповісти, тут явно щось не чисте, чому вони не можуть сходити до дому?

На щастя у Браяна задзвонив телефон і він зробив вигляд, що це дуже важливий дзвінок вийшов повз них не прощаючись і не даючи відповіді.

Дзвонив Костя.

-ти не повіриш який я тебе радий чути? Сказав Браян.

-Що знову трапилось? Запитав Костя.

-Та нічого такого, просто твій дзвінок мене врятував від бесіди з дивними людьми.

-Дивні люди? О це щось новеньке. Розсміявся Костя.