8

Делшер цілий день хотів блище розглянути ці диві автомобілі, а тут така можливість, адже в «райцентр», як називала це містечко Соломія, вони їхали на автобусі, теж дивний транспорт, але не автомобіль. Поклавши пакети у заднє відділення він сів на зручне сидіння синього кольору і затамував дихання в очікуванні. Що ж робитиме водій, якими словами змусить їхати цю громадину заліза?

Вирушивши до свого тимчасового житла Делшер був вже досить стомлений і трохи засмучений. Він розумів, що скоро доведеться прощатися з цією надзвичайною дівчиною. Сьогодні вперше за своє життя він відчув себе повністю щасливим хоч в нього не було чарів. Соломія знала так багато, розбиралась практично у всьому. Єдине, що його зараз бентежило - це те, що вона зовсім не цікавилась ним. І нічого не розповідала про себе. Так вони говорили багато, але це були розмови, що стосувалися покупок. Делшер хотів дізнатись ще щось. Він хотів дізнатися більше про цей вимір. І ще треба не забувати про прородство, бажання виконати яке і привело Делшера у новий для нього вимір. З чого ж почати свої пошуки і що взагалі робити? Ці думки вилітали з його голови від одного погляду на Соломію, а якщо щастило і вони зустрічались поглядом то Делшер забував і про своє ім’я.

Завдяки Соломії вони накупили цілу купу всього дуже потрібного. Почавши з блокнота і ручки закінчивши таким собі пристойним запасом продуктів. Також за підказками дівчини спочатку в списку а потім і в важких пакетах з’явились: шампунь, мило, рушники, зубна щітка і паста, пральний порошок, засіб для миття посуду, засіб для миття вікон, декілька ланчбоксів, дві красивих чашки (Соломія довго не погоджувалась, але хлопець все ж таки купив другу зі словами «Попємо якось чаю» він купив другу чашку і вийшов не дочекавшись відповіді дівчини), мобільний телефон, навушники, книги, одяг, дві пари взуття, і декілька електричних приладів назви яких Дел не запамятовував але старанно записав. Перебуваючи у своїх думках він не помітив як за вікном автомобіля вже був його будинок.

-Що пробачте?

-Гроші давай.

-Скільки я не розчув?

-60 гривень. Промовив водій.

-А чого це, було ж 50 гривень, що думали ми не місцеві? Браян дай йому 50 і виходим. Роздратовано сказала Соломія.

-Та заспокойся ти, 50 так 50.

-Візьміть. На швидко відрахував Дел гроші і протягнув водієві.

Соломія вийшла з автомобіля і демонстративно хлопнула досить сильно дверима. Водій тихо промовив якісь слова, явно не цензурні, Делшер не збирався їх вислуховувати і швидко вийшов з машини, забрав покупки і зайшов на подвір’я. Соломія зробила декілька кроків та зупинилась.

-Я цей, до дому піду, думаю ти не пропадеш. Сказала Соломія і розвернувшись направилась до хвіртки.

-Соломія зачекай. Давай я тебе проведу, хоч трішки. Я хотів би зайти до твоєї бабусі подякувати. Сказав Дел.

-Браян я змучилась і хочу до дому давай іншим разом.?

-А він буде? З надією глянувши на дівчину сказав Делшер.

Вона не відповіла тільки посміхнулась і знизила плечами. В цей момент у неї зазвинів телефон. Вона швиденько дістала його і відповіла трошки насторожившись.

-Так тату. Ні тату. Добре тату. Зараз прийдемо. Сказала вона і забравши телефон від вуха зтурбовано глянула на Браяна Делшера.

-Шо сталось? Здивовано запитав хлопець

-У мене до тебе прохання.

-Що завгодно, ти мене сьогодні так виручила я тобі винен як.. ніяк не міг підібрати потрібне порівняння почав Браян.

-Як земля колгоспу. Засміялась Соломія.

-Я не знаю, що вона там вина, але напевно так. Так що всі твої прохання від нині я буду виконувати.

-Ти не нормальний! Сказала вона ствердно.

-Чому? Здивовано глянув на неї Браян.

-А як я скажу з мосту стрибнути, або одружись зі мною, то ти одружишся, бо я так сказала. Сказала з дуже серйозним виглядом вона.

-А ти хочеш за мене заміж? Трохи з іронією запитав Він.

-Я ж жартую, чого ти? То що в тебе до мене за прохання?

-Розумієш бабуся моя сьогодні попросила допомогти новому квартирантові з покупками і освоєнням місцевості.

-Я думав ти по доброті душевній прийшла.

-Не перебивай.

-Добре, як побажаєш. Посміхнувся Браян.

-А в мене батько суворий, він дізнався, що я цілий день провела з тобою і тепер хоче познайомитись.

-Ну то в чому його суворість? Це нормальне бажання батька такої дівчини.

-Якої такої?

-Молодої і симпатичної. Тільки я не можу ось так йти, з пустими руками.

-Взагалі то я пожартувала, просто було цікаво, що ти скажеш. Гарного вечора мені вже пора.

-А коли я тебе побачу. Крикнув у слід їй Браян. Але вона не відповіла тільки обернулась і широко посміхнулась. Потім стрімкими кроками віддалялась і віддалялась поки не зникла за кронами зелених дерев, Браян довго дивився в тому напрямку де щойно зникла Соломія. Все навколо видавалось йому таким прекрасним і особливим. Чи було воно таким, а чи у вся причина була в Соломії.