Розділ 16: «Дракон?»

Кинувши в Чорного Лицаря заклинання "Імперія", ми побачили, як він спалахнув так, мовби лампочка на різдвяній ялинці. Зненацька, він приземлився прямо на вогонь щиту, завдавши собі ще більше опіків. Пір'я згоріло вщерть. Лицар, в тілі птаха не дихав. Мій вогонь допоміг. Невже ми справді перемогли його? Гадаю, що так. Кров в цієї істоти чорна, як і всі ті сліди, що ми знаходили раніше. Ми були в безпеці. Раз і назавжди, він опав від моїх рук. Від мого вогню... Немислимо!

Марі, про всяк випадок, спитала в кулі, де зараз Лицар, на що та відповіла з вітаннями, бо ми перемогли його. От тільки Кротозавра Діну ми досі не привели. Вирішивши, що підемо за ним вже, ми поклалися на Марі, котра вела нас до тих тунелів. Дійшовши, ми помітили, що тунелів дуже багато і ми можемо там заблукати. 

Не довго думаючи, Джордж простягнув руку і прикликав Кротозавра. Я гадала, що звір буде більшим, проте це був хтось, на кшталт крота, просто з довгою шиєю, як у динозавра. Ніколи ще не бачила такого. Він поміщався в Джорджа на долоні!!

Відправившись назад до школи, ми вирішили, що варто спробувати і нам переміщатися. Хоч в школі ми ще не вчили цього, та Джордж звідкись це знав. Ми транспортувалися прямо на подвір'я Діна!

Він стояв такий щасливий, коли ми віддали йому його тваринку. Трошки погостювавши в нього, в честь такого дня, разом відправилися до школи. Нарешті закінчилися наші пригоди, пора далі поринути в шкільне навчання...

***

Вийшовши на перерві між уроками на вулицю, я сіла на лавочку, недалеко від входу в замок. Вчора був дощ, тому всюди стояли калюжі. Я подивилася в одну. Зненацька я побачила, що в ній відображалась не я! Це був дракон! Я відкрила рот від шоку, відображення зробило теж саме, випустивши з рота струмінь вогню. До мене прийшло розуміння. Саме я мала стихію та чари вогню. Я була цим драконом!