глава 6

Варг увійшов в таверну,окинувши поглядом столи і стійки,в пошуках вільного місця.гамір що ще мить назад було чутно з-за дверей стих як тільки він ступив на поріг.Тиша очікування,гострі погляди і напруження які він приніс просочили повітря зробивши його густим.крок до вільного місця–лязгіт обладунку супроводжуває кожен рух.
Він не мав би бути таким голосним,але ці ідіоти заткнули свої писки,і це єдині звуки що тепер наповнюють приміщення.
Звичайно вартові час від часу заходили у таверни,але це не свідчило про щось хороше для власника чи когось з відвідувачів.
Підійшовши до столу в самому закутку,туди де ледь дістає світло залу,він роззброюється відстібаючи ножни з мечем від поясу і кладе на стіл,всідаючись на хиткий дерев'яний стілець,ніжки його трохи роз'їжаються,так що той ледь не провалюється під його вагою.

-гей,ти,налий мені елю-по хазяйськи кинув власнику,і відкинувся на спинку стільця,даючи собі відпочити після важкого дня.Видих.прикриває очі,і отримує майже задоволення від приглушеного світла.
Скільки днів він вже не мав відпочинку,і скільки ще таких днів попереду.голосно втягнув повітря носом,повільно видихаючи.

-ваш напій пане-дівчина,яку майже можна було б назвати гарною,якби не нездорова худоба і синці на руках і обличчі поставила кухоль на стіл,і змусила відкрити очі.

-я зараз же підпалю свічку..пане-схиливши голову притискаючи піднос до грудей,вона намагалась приховати тремтіння в голосі чекаючи відповіді.
Він все ще мовчки дивився,і вона не сміла ворухнутись.на тонкій шиї туго затягнутий ремінь.Знак раба. Скривився,відчувши відразу.
Ким ти мене вважаєш,якщо відправив на моє обслуговування цю..брудну дівку.
всі хоч і послабили пильність,але скошували погляд в його бік.привертати увагу не хотілось.губи викривились ніби йому плюнули у кухоль. Що ж певно навіть тут,якщо ти маєш заробіток,можеш дозволити собі раба,хоч і низького класу.Схоже,власнику таверни непогано живеться за відсутності конкуренції.Треба буде навідатись з перевіркою.

-П..пане-дівчина все ще чекала дозволу щоб піти за свічкою.Поглядуючи на невдоволених чоловіків що чекали свого замовлення,бігаючи по ній сальними поглядами.

-Забудь про свічку,відійди від мене-процідив крізь зуби.
Вклонившись,задкуючи і не повертаючись до нього спиною,вона залишила його простір.
Він помахав рукою,мов розганяючи дим навколо. Повітря яким він дихав було нахабно зіпсоване.Ніби отруєне контактом з мерзенним паразитом.
Зазирнув в келих.

І я маю це пити?тьфу,навіть торкатись не стану.Хтозна де вона лазила,і чи не заразить мене чим.

Відмахнув рукою чоловіку що протирав келихи за стійкою,і той підбіг з тривожною натягнутою усмішкою,бігаючими дрібними,мов в поросяти очима.
Боїшся,все правильно.Бійся мене свинюко,а як ні то будеш визжати благаючи про пощаду.

-заміни зараз же-тицьнув пальцем на кухоль.І щоб "це"-кивнув головою в бік дівчини що гарувала навколо-більше не сміло підходити до мене..

-так шановний,одну хвилинку
Здалося,чи він дійсно впорався за хвилину.Повернувшись він поставив новий келих на стіл

-ось,це за рахунок закладу пане,пробачте мою грубість-без кінця кланяючись белькотів чоловік.Дратує так що руки сверблять взятися за меч.

-ага..зникни-махнув рукою і той поспішно розчинився зникнувши з поля зору. Що що а плазувати він вміє.Он як стелиться.А перевірки все одно не омине.

Сьорбнув,і хмільний напій опалив горло,розливаючись всередині теплом.окутуючи стомлену свідомість.
Люди що наповнювали таверну поступово розслаблялись,забувши тривогу що приніс з собою чоловік у обладунках.Знову почали гомоніти і гигикати.Атмосфера вирівнялася ставши звичною. Опрокинутий кухоль,за ним ще один,напружені м'язи здалося розм'якали.
Підзиваючи власника наповнити його келих знов і знов,він і сам не помітив як почав стежити за дівкою що бігала від столика до столика,не присідаючи ні на мить,а руки чоловіків так і норовили вщипнути чи смикнути,щоб та ненароком впала їм на коліна. Регіт враз підіймався за столом. очима,він прогулявся по її тілу,знаходячи округлості котрі хотілось стиснути,а льняне волосся накрутити на кулак,натягуючи до стону,до всхлипу.
Варг хмикнув,торкнувся язиком передніх зубів,відчого щелепа висунулась вперед,і відвернувшись знов потягнувся за кухлем

Варто закінчувати це.звідси до дому втіх пряма дорога,втону в обіймах і поцілунках повій,і враз забуду про втому. Якщо зараз вийду то встигну повернутись до опівночі,заставши зміну вартових. 

Поки він планував свою вечірню программу, двері зі скрипом відчинилися,гупнувши об стіну,так що з неї посиналась глиняна штукатурка.в дверях застиг круглолиций спітнілий пан,він крутив головою,важко дихаючи,а завидівши Варга залився усмішкою і квапливо перевалюючись з боку в бік рушив в його сторону.

-Нарешті. Ти хоч уявляєш скільки я тут простирчав?!-чоловік з риком гуркнув келихом об стіл,так що рідина що залишалась на дні розлетілась бризгами навколо. Очима він спепеляв чоловіка що абсолютно спокійно поправляв рідке волосся що скуйовдилось на його лисині,та вмощувався на стілець навпроти,качаючи головою.
Обличчя було червоним,дихання частим.він витирав мокрий лоб рукавом,поглядаючи на розлюченого вартового с під скла своїх окуляр.

-пробач вже,але це хіба моя провина?це твої хлопці влаштували мені такий огляд,що ледь не в дупу моїм коням залізли.Витрусивши все.Весь мій товар перевернули догори дригом!-махаючи руками,очі бігали по обличчю Варга.Він хотів почути пояснення,і здавалось його не обходили його грубість і різкі вислови.
Варг,був капітаном охорони міста,чоловік що сидів навпроти -Джулій,купець і його давній знайомий.Не друг,ні. Радше партнер,якому він допомагав обходити деякі правила.Не задарма звичайно.
Поясненнь хоче,еге ж,я б теж був не проти якби мені хтось хоч щось трясця його матері пояснив.

-Вони новенькі,стараються аж зі шкіри пнуться,заради чого тільки не розумію-губи всміхнулись,хоч вираз обличчя лишився напруженим.-якийсь час буде складно,моїх хлопців перевели,а ці здадуть мене без ваганнь.тож в мене зв'язані руки.