Глава 16:

-Аааааааа- почали кричати ми з Еммою.
-Ти дурак?- сказала Емма. 
-Я на вас хоча б теплу воду вилив, а ви на мене крижану... Чому ви взагалі спите разом?- я поглянула на Емму благальним поглядом, щоб нічого не розповідала Майклу.
-Та я просто заснути не могла і попросила Ксюшу зі мною спати.- я полегшено видихнула. - Чур я перша в душ - Емма рванула в ванну, а я так і залишилася сидіти в мокрій футболці.
-Холодно?
-Угу
-Знай моє добре серце - він простягнув мені рушник.
-А воно в тебе є?- запитала я.
-Повір, є! А зараз ходи снідати!
-Ти сам приготував?
-Ага, ще чого? Є така штука як доставка їжі.
-Ти йди, а я зараз переодягнуся і піду на кухню.- він вийшов з кімнати і я переодягнулася, а тоді вирішила провірити свій телефон.

Там було сотні повідомлень від матері, але жодного від батька. Я відкрила та одразу почала читати.
-"Де ти?", "Повертайся додому я заспокоїла батька", "Я хвилююся, відпиши", "Що з тобою?" "Можна з тобою зустрітися?".

Якою я б не була зла, але можливо матір реально хвилюється тому я вирішила їй відписати. "Сьогодні о 21:00 в кав'ярні неподалік школи". Написавши я пішла снідати, там вже сиділа Емма з Майклом.

-Чим сьогодні займемося?- запитала Емма.
-Ну не знаю, Ксюш які в тебе є варіанти?
-Ну в мене є плани на вечір, але на цілий день я ваша. Пропоную піти в кіно.
-Я вже там 100 років не була- сказала Емма.
-Ну ось і чудово.

Поснідавши я пішла в душ, а тоді пішла робити макіяж. Сьогодні я зробила дуже легкий мейк та вуста намалювала прозорим блиском. Одягнула я сьогодні плаття- сорочку із спущеним одним плечем та, щоб надати цьому образі легкості та ніжності, зробила локони. Взувши ботфорди на широкому каблуці та одягнувши пальто ми вийшли з квартири та направилися до машини.

**
Вибрали ми якусь комедію, я була рада, що це хоча би не ужаси. Фільм був доволі цікавий, але мене бентежила думка про що мені розмовляти з мамою. Ці люди такі чужі для мене стали, але в глибині душі я їх дуже люблю...

-Ксюша, ти йдеш? Фільм вже закінчився!- почав мене кликати Майкл.
-Ой, я просто задумалася. Йдемо!- я встала з стільця та пішла на вихід.
-Все нормально?- почула я над своїм вухом голос Майкла.
-Ні! Мені зараз дуже тяжко.
-Хочеш я тебе відвезу додому?
-Ні, мені навпаки треба розвіятися, щоб забутися!
-Ну окей.- до нас підійшла Емма.
-Куди ми далі?- спитала жваво дівчина і це у мене викликало усмішку.
-А куди ти хочеш?- поцікавилася я.
-В дитячий розважальний центр!
-Емма тобі, що 5?
-Ну, я дуже хочу!
-Я теж за !- підтримала я Емму чим отримала її сильні обійми .
-Добре, здаюся. Ходіть, буду розважати своїх дітей- ми засміялися та пішли в розважальний центр.

Ми були всюди разом і це все було дуже весело. Зараз ми йдемо кататися на мотоциклах, але взагалі вона розрахована на двох і тому зараз Емма з Майклом катаються, а тоді я буду. Всівши на мотоцикл, мені хтось ніжно поставив руку на талію.
-Тобі допомогти?- спитав Майкл .
-І чим ти мені допоможеш?
-Ну наприклад поїду з тобою, а то як ти помітила тут для двох.
-Ну тоді допоможи.

Він всів позаду мене. Руль був досить далеко тому мені було потрібно трішки нагнутися, щоб дістати руками. Майкл поставив свої руки на мої і наші тіла дуже перетиналися. Від цього була приємна дрож і я починала все тяжкіше і тяжкіше дихати. Всередині мене появилося якесь таке дивне відчуття, а саме внизу живота, такої реакції на хлопця в мене не було ще ніколи... Коли гра зупинилася я полегшено зітхнула, бо якщо ще б хвилина я б себе не могла стримувати.

Після розважального центру ми пішли в кафе. Йшла я за руку з ним і в мене були такі відчуття... Це так приємно коли ти йдеш з хлопцем який тебе захистить від усього світу, неначе це твій принц але нажаль він не мій принц. Не в ту казку я попала...

** 
Зараз ми приїхали в аеропорт проводжати Емму. 
-Я буду сумувати за тобою!- сказала я їй. Можливо це наша остання зустріч.
-І я буду дуже дуже сумувати за вами! Майкл тримай її біля себе і не відпускай, а то з твоїм характером.... А ти Ксюш навчися вгамовувати його характер, а то він в нього не золото - ми засміялися.
-Якщо ти не забула, я тут- сказав Майкл. 
-Та не забула я, так щоб я приїхала і попробуйте мене разом не зустріти. Я буду скучати!- в неї по щоках покотилися сльози і я теж не могла себе стримати. Вона така хороша, а я їй брешу.-Бувайте.
-Папа - сказала я обійнявши дівчину, а тоді вона пішла на стійку реєстрації, а ми в машину.

Йдучи дорогою ми мовчали і так ж мовчки сіли в машину. Коли ми рушили я порушила цю тишину.
-Мені її буде не вистарчати!
-І мені!- сказав Майкл- Хоча з її характером ми сваримося часто!- ми засміялися. -Тебе куди везти?
-Відвези мене до кав'ярні, що біля школи.
-І для кого ти так вирядилася?
-Для себе!
-А якщо серйозно?
-Я пам'ятаю про нашу умову, я всього навсього йду на зустріч з мамою.
-Ого...
-Сама здивована.

Далі ми погрузилися кожен у свої думки та їхали мовчки. Коли він мене підвіз я йому подякувала за чудовий день та зайшла в середину. Мами ще не було, тому я замовила собі латте, а мамі її любиме американо. Зайнявши місце біля вікна я стала чекати на матір. Вже 22:00, а так ніхто і не прийшов, тому я розплатилася за каву і вже хотіла йти як побачила маму.
-Вибач, я трішки запізнилася.
-Ага, трішки. Взагалі то година пройшла.

Ми всіли за столик. І не знали з чого почати розмову.
-Я тобі каву замовила, але вона вже охолола- почала я .
-Дякую доню!
-Про що ти хотіла поговорити?
-Я хотіла поговорити про твоє повернення додому.
-Я туди не повернуся!
-Ну послухай мене будь ласка! Батько наговорив багато лишнього і йому дуже шкода, що все так вийшло...
-Хвилюється? То чому в мене немає жодного пропущеного від нього, навіть смс. 
-Ну ти ж знаєш який він гордий...
-А мені, що до його гордості?
-Доню, я зараз тобі дуже серйозну річ скажу, а ти вже думай сам, але будь ласка зроби правильний вибір. В твого батька день перед тим як ти пішла з дому виявили серйозні проблеми з серцем і якщо він і надалі буде так хвилюватися, то...- мама вдихнула повітря, бо їй його не вистарчало- Все може закінчитися дуже погано...
-Чому ти мені раніше не сказала?
-Ну, а коли я тобі мала сказати якщо ти зі мною не хотіла розмовляти?
-Добре, я повернуся додому, але заміж я не вийду за незнайомого хлопця!
-Ну ти ж тепер знаєш всю ситуацію...  В будь яку хвилину, батькові може стати гірше і ти собі цього не пробачиш!
-Добре- тихо сказала я- я їду за своїми речима, а ти їдь вже додому.