Глава 8:

-Ало- сказала тихо я.
-Ти чому не відписуєш?
-А ти писав?- я здивувалася.- в мене напевно телефон на безвучному.
-Я чуть з глузду не з'їхав, думав що щось трапилося, бо Девід теж трубки не брав.
-Все нормально.
-Точно?
-Та точно!- я усміхнулася- йди вже спи!
-Та мені якось не хочеться...
-І чому?
-Сам не знаю, але тобі вже потрібно лягати, бо завтра в нас виступ!
-Який виступ?
-Ну ми ж разом виступаємо.
-Але я ж з ...- він мене перебив.
-Ти зі мною!
-Серйозно?- я так обрадувалася.
-Так, так що давай йди лягай і набирайся сил. Надобраніч!
-Надобраніч!- я вибила виклик.

Блін я ж зовсім забула, що виступ саме сьогодні. Тому я вирішила вже не лягати. Все таки вже п'ята. Смислу я не бачу. Потрібно сукню вибрати в якій я буду виступати. Стіни в нас товсті тому я включила свої улюблені хіти та була такою бадьорою. Сьогодні я йому покажу кого він втратив! І на що мене проміняв...

Я взялася за справу та почала вибирати сукню. Мій вибір впав на витончене плаття класичного чорного, просто створено для того, щоб підкреслити спокусливі вигини жіночого тіла.  Стриманий крій, урізноманітний витонченим декором у вигляді натурального пір'я на пришивних бретелях. Плаття було ну дуже вже ефектне, тому потрібно тепер зробити відповідний макіяж.

Я заколола волосся та почала робити мейк. Спочатку я нанесла базу, а на неї легкий тональний крем, щоб перекрити всі нерівності на шкіри. Потім я підмалювала та зафіксувала брови. Зараз я малюю пісочними тінями очі та підмальовую їх тушшю, а зараз щоб не зіпсувати весь макіяж, потрібно акуратно намалювати стрілки. Я спокійно видихнула коли вони вийшли з третього разу рівними. Тепер рум'яни, хайлайтер, бронзер і пудра. А зараз головний акцент... Червона помада. Дивлячись на себе в дзеркало в цьому платті, розкішному макіяжі та чорних лодочках, я себе не впізнавала. Сьогодні він буде локті кусати.

Я сьогодні не снідала, а зразу поїхала до школи. Добре, що хоч вчителі в нас добрі і дозволяють робити мейк в школу. Зайшовши в школу всі метушилися біля актової зали. А я пішла в свій клас. Зайшовши всі здивовано ахнули, а Хлоя взагалі застигла. Боді ще не було, а це і на краще. Нехай побачить мене на сцені.
-Привіт- сказала я до подруги.
-А-ФІ-ГЄ-ТЬ- сказала вона по складам на, що я усміхнулася.
-Давай швидко ходімо в актову залу, там тебе відпросимо від уроків і будемо разом сидіти в залі, а не на уроках. Скажемо, що ти мені допомагаєш.
-О-о-о такий настрій мені подобається, ходімо.

Наша класна керівничка дозволила залишитися Хлої зі мною, тому я мала час їй все розповісти.

До концерту все менше часу, а Майкла все не було. Я почала хвилюватися. Я точно не буду виступати одна.

Я домовилася, щоб ми виступали останні, бо перед нами ще мають виступати молодші класи і ми як головний номер.

Я йому вже декілька раз телефонувала і писала, але відповіді не було. І ось я вже стою за кулісами переминаючи з ноги на ногу і тут оголошують нас. Я ледь не плакала і підійшла до мікрофона.
-Нажаль... - але хтось вибіг на сцену і я посміхнулася і полегшено видихнула, це був Майкл.

Він почав грати мелодія, а я закрила очі та почала співати.

Коли від всіх тікаю, турботи забуваю
Навколо очі самоти
Тобі я прошепочу, що знов відчути хочу
Як разом із тобою ми

Ти мої вітрила, музика моя
Невагомі крила підіймають в небо
Дві частини серця, разом ти і я
І мене не буде і нема без тебе

Не знаю, але вірю, душа плекає мрію,
Що шлях до тебе приведе
Земля летить все швидше, за мить твоє обличчя
Мій погляд в натовпі знайде

Ти мої вітрила, музика моя
Невагомі крила підіймають в небо
Дві частини серця, разом ти і я
І мене не буде і нема без тебе

Ти мої вітрила, музика моя
Невагомі крила підіймають в небо
Дві частини серця, разом ти і я
І мене не буде і нема без тебе - тоді Майкл підійшов і встав біля мене.  Я знайшла серед натовпу обличчя Богдана, яке було дуже скривлене, а мене це тішило.

Ти мої вітрила, музика моя
Невагомі крила підіймають в небо
Дві частини серця, разом ти і я
І мене не буде і нема без тебе - коли я закінчила почалися бурні оплески. Накінець то я заспівала, щиро і від душі.

Майкл поставив гітару та взявшись за руку ми поклонилися, а тоді не відпочиваючи моєї руки, він повів мене за куліси. Я на нього ще була ображена, хоча мені вже стало легше.
-І де ти був? Напевно дівчина з свого ліжка не відпускала?- сказала я.
-Ну вибач, я проспав.
-А телефон тобі навіщо?
-Ну... Щоб тобі вночі дзвонити, наприклад...- він хитро усміхнувся, а мене від моїх спогадів покосило. Невже він все пам'ятає?
-Доречі твоя куртка в Девіда дома!
-Ти була в нього вчора?
-А це тебе немає цікавити - я обернулася і хотіла ефектно піти, але він мені не дав цього зробити.
-Не так швидко....
-Я хочу в зал!!
-Що вчора було все так погано?
-Ну ти чого? Бен був дуже хорошим вчора!-ну що ж, а гра продовжується. Я вирішила його провчити.
-Який ще вбіса Бен?
-А так ти не про це? Ой!- я вдала з себе дурочку.
-Хто такий Бен?- я наблизилася до його вуха і акуратно поклала одну руку в його волосся, а другу на плече.
-А це вже тебе немає стосуватися- я сказала це якомога сексуальніше та тихіше і відчула його ерекцію від такого жесту. Значить подіяло.

Я легенько відсторонилися та поглянула в його темні очі, які зараз би мене роздерли. А тоді я пішла до дверей і коли відкривала їх почувся голос Майкла.
-Я приймаю твої правила. Ну що пограємо!- він усміхнувся так, що мені аж страшно стало тому я швидко зникла за дверима.
 

Привіт) В мене для вас чудова новина, тепер глави будуть виходити кожного дня! Я вже дописала цю книгу і повірте, далі все буде ще більше цікавіше, так що залишатися зі мною і не забувайте підтримати цю книгу зірочками💞