Чи зустрічали ви колись людей, які безмежно люблять своє життя? Які вміють радіти дрібницям, помічати лише прекрасне. Які притягують вас чимось невидимим, що лине від них. Які збирають біля себе натов без жодних зусиль. Які роблять усе для свого щастя і проживають життя так, щоб було з чого творити спогади. Уявили таку людину? Так от - це я.
Точніше. це та версія мене, з якої розпочнеться моя історія. Ооо, повірте, вас здивує те, як ця версія мене руйнуватиметься. Тільки от, вас я про це попередила, а мене, на жаль, про це не попереджав ніхто...
2019 рік.
Липневий вечір.
Це був рік, який змінив моє життя, мої принципи, мої мрії.
Цей суботній вечір спочатку був таким же, як і всі інші: теплим, сповненим щастя, сміху та задоволення від моментів. Якби ж я знала, що одне моє рішення в цей вечір так вплине на моє життя - бачить Бог, я б не вийшла зі своєї кімнати. Проте сталось те, що сталось.
В той день я все ніяк не могла наважитись вийти на зустріч з подругами. І це дивно, адже зазвичай я першою ловила будь-яку можливість провести з ними час. Але не в той вечір. Таке враження, ніби щось намагалось утримати мене. Тим не менш, після декількох годин вмовлянь, я все ж таки погодилась і за декілька хвилин вже була готова.
На годиннику близько 22:00.
Ми з подругами проводимо чудовий вечір, пригадуємо різні веселі спогади і створюємо нові. Якби мене тоді запитали - я б відповіла, що щасливішу за мене годі було й знайти. Я всією душею любили цих людей. Але це все було до моменту, коли подруга зрадила подругу. Коли зруйнувала те крихке і прекрасне, що було у її житті. Але про це поговоримо пізніше.
Ми зустрілися на площі і я досі пам'ятаю ту усмішку подруги, коли вона говорила про те що зараз приїде її хлопець познайомитися із нами. Мені було абсолютно байдуже на це, проте будьте готові, саме з цього моменту почнеться моя історія кохання.
[...]
Погодьтеся, у кожного хоча б раз в житті був момент, коли подих перехоплює, а всередині з'являється дивне відчуття тривоги. Чи то так званих "метеликів". Момент, коли щось у тобі змінюється, і ти не знаєш, це добре чи погано, проте ти розумієш, що твоє життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Саме таким моментом і обернулася наша зустріч.
Навіть зараз, закриваючи очі, я бачу як він вийшов із машини. Нічим не особливий, високий чоловік в каптурі. І якщо чесно, щось мене в ньому навіть відштовхувало. Чи то зухвалість, з якою він з усіма знайомився, чи то його бажання ігнорувати нас, повсяк час розмовляючи по телефону. Зізнаюсь, мені це геть не подобалось і навіть злило. Але варто було мені подивитися в його очі - в той момент частинка мене загубилися навіки. І я її вже не поверну. Вона назавжди залишиться з ним. Вона навіки буде його . Навіть через роки, коли кожен із нас матиме власну сім'ю, я не хочу отримувати її назад. Та частина мене закарбувалась у ньому і належатиме лише йому - моєму першому, справжньому, пристрасному, але такому болючому коханню...
Думаю, дехто з вас могли подумати, що я закохалася у хлопця своєї подруги. Але, поспішу вас заспокоїти чи, можливо, розчарувати - це був не він. Це був його друг.
Ооо, його такий прекрасний, але холодний друг. Від одного спогаду його погляду на мене, моє тіло вкривається "мурашками". Якби ж я тільки знала, що я так загублюсь у тих очах. У тому погляді. У всіх красивих словах. У всіх доторках. У всіх обіцянках. У посмішках. У сльозах. У всіх моментах, які ми пізніше проживемо разом.
Повірте, якби ж я лише знала. Я б не погодилась на це все.
Бо воно того НЕ варте
#11453 в Любовні романи
#2381 в Короткий любовний роман
#2813 в Жіночий роман
емоційні гойдалки, у тексті є:перше кохання, стосунки і минуле
Відредаговано: 23.02.2025