III.6

Довго царевич тужив, жалкував,

Марно просив, щоб хоч хтось підказав,

Що же йому, бідоласі, робити.

Зрешту, рішив він все те припинити.

Срібний узяв собі сагайдачок,

Свіжого хлібу маленький мішок,

Тикву води й свою рідну сторінку

Ли́шив і вийшов на пошуки жінки.

Йде та іде, раптом діда стріча,

Сивого, як молоко. Той пита:

«Бог вже куди тебе, Йване, штовхає?»

Каже царевич: «Дружину шукаю.

Може, ви зможете допомогти:

Шлях показати чи розповісти?

Знаєте, де тридев'ятеє царство,

Три-на-десятеє аж государство?

Треба дістатись до Баби-Яги,

Знаної всім кістяної ноги.»

«Знати, — відказує дід, — то я знаю,

Тільки з тих знань тобі зиску немає.

Діло пусте, бо кажи-не кажи,

Все одно ти не потрапиш туди.»

«Ді́йду-не ді́йду, порадьте, будь ласка,

Навіть якщо там на мене жде пастка», —

Каже Іван попри горе своє.

«Ну коли так, — дід клубок дістає, —

Ось тобі, синку, клубочок чарівний,

Пустиш його, він покотиться рівно

До того місця, що треба знайти,

Ти йди за ним, і дося́гнеш мети.»

Дякував дуже Іван сьому діду.

Взяв той клубок, і дід зникнув без сліду.

Котиться білий клубочок у ліс,

Сонця не видно — так густо заріс.

Стежку царевич собі прокладає

Й раптом ведмедя здаля примічає.

Мідну стрілу в сагайдак заложив

Налаштувався й стріляти хотів.

Просить ведмідь, пожаліть, не вбивати,

Вдома чекають його ведмежата.

Каже Івану: «Як скрута прийде,

Я появлюсь і врятую тебе.»

Змилувався наш царевич над звіром.

(Страх відступив і з'явилась довіра.)

Потім орел обіцяв те саме.

Далі по лісу добродій іде.

Вивів клубочок на вільні простори,

Бачить Іван, як бурлить синє море.

Щука зубата лежить на піску

Лиш уявив, як знімає луску,

Та замолила його, заблагала,

Кинути в море її закликала.

Каже: «В халепу якщо попадеш,

Я поможу, і ти не пропадеш.»

Кинув у море царевич рибину

Й далі подався шукати дружину.

Словник хитрих слів
Тиква – череп'яна посудина, подібна до глечика, в якій носять воду.