Був би сад, а солов'ї прилетять

Геніальна ідея

…Зорі прозорі вгорі,
Вам спиться, чи не спиться?
Вила на місяць новий
Молода вовчиця…

- Дівчата, бачу Таю на горизонті, - доповіла Нора, яка в той час стояла на вахті біля вікна.

- Нарешті, - з полегшенням видихнула Кіра, а вітер, що дув з вікна легенько розвіяв її стрижене під каре темно-русе волосся. Зараз Кірана дуже нагадувала легендарну Мулан завдяки зачісці і темним очам, в яких зовнішні кутики були трохи припідняті догори, а чудове вміння Кіри битися лише посилювало цю спорідненість. Найбільше Нориній небезпечній подрузі подобалася катана, дівчина була неперевершеною в володінні цією зброєю, хоча також вміла непогано стріляти з лука. Батьки спершу не звертали уваги на тренування Кіри, керуючись принципом «чим би дитя не тішилось – аби не плакало», але, ясна річ, довго так тривати не могло. Скоро вони перестали фінансувати заняття своєї доньки з тренером, оскільки вирішили, що Кіра вже доросла, а юній панні не личить битися, хай ліпше навчиться танцювати й вишивати. Дівчині не залишалося нічого іншого, крім як продовжити тренуватися самостійно і цілком таємно. Кіра нікому про це не розповідала, але вирішила, що має відкритися дівчатам, щоб вони розраховували на неї в тому разі, якщо раптом їхня оборона впаде і ворог таки прорветься до цієї кімнати.

- Якщо хтось і зможе нам зарадити, то тільки Траярна, - сказала Аріс. – До речі, мені одній здається підозрілим, що з коридору давненько нічого не чути?

Подібна на прекрасну принцесу Бель з казки  «Красуня і Чудовисько», сиділа Аріс в своєму зручному кріслі, тримаючи книгу з теорії магії на колінах. Норина подруга була володаркою густого каштанового злегка хвилястого волосся, нині заплетеного в легенький вузлик і закріпленого гарними шпильками в формі квіточок. Тонкі губи були міцно стиснуті, а погляд світло-карих очей, що за своєю формою нагадували очі лані, аж світився гострим розумом. Описуючи Аріс також варто згадати про її трохи гачкуватий ніс, широкі вилиці, смуглу шкіру і бездоганні манери, вишколені довгим перебуванням при дворі у дроу, темних ельфів, до раси яких Аріс належала і сама. А ще ця дівчина – талановита чаклунка з бездонним резервом. Для неї немає неможливих заклять, таких просто ще не придумали. Можна лише уявити, якою крутою магічкою Аріс стане, коли вивчиться. Та їй не буде рівних! Спитаєте, в чому ще полягає подібність нашої Аріс із Бель? Сумна історія. Справа в тому, що хоче нашу бідолашну темну ельфійку один перевертень з гидким характером, ім’я якого Велорес, замкнути у своєму замку і не випускати, щоб, бачте, вберегти. Ось вона й журиться через це. Аріс з тут присутніх взагалі найбільше постраждала від чоловічого шовінізму. Вел її настільки дістав, що вона навіть пригрозила йому розривом стосунків і тепер страшенно переживає через це.

- Так, ця тиша досить підозріла, адже до цього вони три з половиною години намагалися пробитися сюди, - насторожено прислухалась Нора. Око в неї досі сіпалось від нескінченних ударів у двері її кімнати, вовтузіння в коридорі та прохань прислухатися до "здорового глузду". Це так Джек назвав їхню з хлопцями шалену ідею, на яку жодна істота з тверезою пам’яттю не погодилася б, а тим паче високоінтелектуальні дівчата, які зібралися наразі в Нориній кімнаті.

- Я так більше не можу! Хочу на волю, на вулицю! Тая мусить нам допомогти, інакше я здурію в чотирьох стінах! Та ще й без їжі! Ні, провидиця – наша остання надія, - у відчаї сказала Лінда, підбігаючи до вікна. – Вона має дар мислити ясно і спокійно за будь-яких обставин, а я вже всі свої ідеї висловила. Більше від мене нічого путнього не чекайте!.. Як гадаєте, може, в неї буде із собою щось солодке?

Очі Лінди світилися такою надією, що ніхто з дівчат не наважився руйнувати її мрії. Їсти хотілося всім, але Лінда страждала найбільше. Вона не могла прожити і десяти хвилин без цукру, адже вона фея як-не-як, а в цих істот магія світла, вона вимагає багато глюкози, тож пристрасть Лінди до солодкого цілком природна. Всі знали про любов феї до солодощів і підгодовували її, щоб зробити дівчині приємність, адже вона така мила! Особливо старався Лі. Він, кажуть, взагалі їй шоколад, цукрову вату, зефір та морозиво тонами носив, щоб вона погодилася з ним зустрічатись. Але в образ доброї маленької феї зовсім не вписувалися два топірці, що були причеплені до її ременя. Незважаючи на низенький зріст, Лінда з вражаючою (навіть трохи моторошною) майстерністю володіла своєю зброєю. Це вміння дівчини могла підтвердити картина на стіні із зображенням осіннього пейзажу, намальованого маслом. Пейзаж тепер був цілком втрачений і реставрації не підлягав, адже Лінда з нудьги кидала в нього своїми топірцями.

- Так, цей її святий дар пофігізму не раз рятував нас, - кивнула Нора, згадуючи, як провидиця зберігала спокій навіть у жандармів. – Все, розбирайте барикади.

Четверо дівчат заметушилися, відсуваючи від дверей стіл і крісло, потім кожна зняла зі входу свої захисні закляття (чари Аріс були найсильнішими). Спитаєте, навіщо вони загородили прохід меблями, якщо встановили закляття? А так спокійніше.

В двері постукали. Нора кахикнула і якомога спокійніше мовила:

- Заходь!

Щойно провидиця опинилася в кімнаті, дівчата знову наклали закляття і забарикадували вхід. Тая здивовано, але мовчки, спостерігала за їхніми діями.

- Тає! – накинулася на новоприбулу з палкими обіймами Нора. – Ти навіть не уявляєш, яка я щаслива, що ти знову з нами! Ці хлопці мене дістали! Вже в печінках сидять! Один Іш нормальний, він на нашому боці і виконує диверсії в тилу ворога! Ми з Кірою, Аріс і Ліндою… До речі, знайомтеся: Кіро, це Тая, Тає, це Кіра, решта тут ніби знає, хто є хто… Так от, ми з дівчатами ледве відбилися!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше