Перші заняття

- Мовчання – то знак згоди.

- Та ні, я просто тебе ігнорую, змирися вже з цим.

- Досить позіхати, Норо, - прошепотів сестрі Джек.

Дівчина його проігнорувала. На відміну від декого – не тикаймо пальцями, кого саме, – вона була вірною обіцянкам, навіть даним самій собі. Та якби її воля, Нора б навіть за одну парту не сіла з цим зрадником! Але, на жаль, в клас вона прийшла останньою, бо трохи проспала (що не дивно після такої насиченої подіями ночі), тож вільних місць більше не було. Результат: дівчина була змушена терпіти не лише дивні погляди однокурсників, які перешіптувалися про те, як Нора у всіх на очах зцілила і поцілувала самого Ейдона Резарта, а ще й миритися з теревенями свого вельми надокучливого братика.

- Щоб правильно зварити це зілля необхідно з точністю до міліграма зважити кожен інгредієнт перед тим як додавати його в казанок. Вам знадобляться… - проводила лекцію професор Ланно. Сонний тон майстра звучав для Нори, як колискова. Кортіло спати вдесятеро більше, ніж зранку, дівчина ледве утримувалась від спокуси скласти мирно ручки на парту, вмостити на них голівку і солодко задрімати.

«Ще трішки, - підбадьорювала Оптимістка. – Протримайся ще годинку, а там можна буде трохи поспати».

«Сон… - замріяно сказала Надійка. – Як мені його не вистачає!»

Урок зіллєваріння, як правило, тривав дві години: перші півгодини – теоретичні, а далі – практика. Перерва була вже після того як звариш зілля, але тривала вона аж сорок п’ять хвилин, щоб зрівнятися з розкладом решти студентів. Нора планувала використати вільний час після заняття із користю, тобто поспати.

- Слухай, я вже всоте прошу вибачення, - перевернув очі Джек. – Що тобі ще треба?

Нора кинула на нього крижаний, повний презирства, погляд в стилі: «І ти ще смієш мене про це питати? Нахаба».

Хлопець замовк, але, на жаль, не надовго.

- Норо, - прошепотів Джек через деякий час, - вибач ще раз… Ну що мені зробити, щоб ти перестала дутися?

- Третя парта, - так само монотонно і ніби крізь сон сказала майстер Ланно, - вам зовсім не цікаво? Панно Рейфлі, прошу Вас підійти до дошки і замість мене пояснити порядок дій приготування зілля проти простуди.

«Нора їй не подобається», - зробив висновок Реаліст.

«Хай не хвилюється, ці почуття взаємні», - ліниво сказав Песиміст, поки з діловим виглядом розглядав свої нігті.

- Але ж тут якесь непорозуміння! – вигукнув Джек, поки Нора так само мовчки вставала з-за парти. – Говорив лише я. Моя сестра мовчала!

- Тоді Ви, пане Рейфлі, підійдете до мене після уроку для визначення Вашого покарання, - сонно сказала Ланно. – Ви занадто довго випробовували моє терпіння… Панно Рейфлі, прошу, пояснюйте.

- Гаразд, пані професорко. Отже, для приготування зілля від простуди нам знадобляться дуже прості інгредієнти, які можна знайти в хащах Вічного Лісу. Ці інгредієнти: двадцять грамів листя шавлії (п’ять грамів – в сушеному вигляді і п’ятнадцять – у свіжому), десять грамів концентрованого настою кориці, тридцять грамів меду. Далі слід додати рівно літр теплої води, повільно помішуючи суміш і поступово вливаючи в неї свою життєву енергію. Енергії цієї забагато не може бути ніколи, але все ж знайте міру, щоб не висушити себе.

- Можливо, ви ще й поясните призначення кожного інгредієнта? – поцікавилась Фурія.

- Шавлія зменшує біль у горлі, знімає набряки та усуває запальні процеси. Кориця зміцнює імунітет, а також є таким собі ланцюжком, який поєднує всі елементи зілля з життєвою енергією зіллєвара, без цього інгредієнту лікувальний засіб не буде магічним і не подіє миттєво. Мед додається як зі смакових, так і з цілительських міркувань. Цей продукт робить зілля не таким гидким на смак, а також допомагає хворому легше засвоїти магічне втручання ліків в його організм.

Почулися самотні аплодисменти професорки Ланно. Самотні, бо ніхто не підтримав майстра чарівного зілля – всі здивовано дивилися на Нору.

- Вітаю, Ви перша учениця, яка вже на першій моїй лекції отримала позитивну оцінку. Сідайте.

Нора вклонилася майстру і повернулася на своє місце. Більше Джек до неї не ліз.

«Так, ми вміємо ображатися, коли хочемо», - задоволено прокоментував Реаліст, поки Нора мовчки варила своє зілля.

Закінчила свою роботу дівчина першою і, здавши її Фурії, змогла піти з уроку раніше.

«Добре, що ми з Елізою в селищі всім це зілля варили», - задоволено сказала Чуєчка.

«І вчити нічого не треба, ми й так все знаємо», - аж сяяла Оптимістка.

«Сподіваюся, всі лекції так проходитимуть», - наївно говорила Надійка.

- Ліжко! – простогнала Нора, викинувши звідти малого ррурга і завалюючись на свого найкращого чотириногого друга. Тобто на ліжечко, а не на пантероподібне котеня. – Як довго я цього чекала! Солодкі сорок хвилин на самоті: лише ти і я!

Вирубилась вона миттєво, встигла лише навести собі будильник на пів на одинадцяту.

Снилося їй щось дивне. Ніби вона йшла просторими коридорами королівського замку разом із Кересу, але бог був тепер в своїй справжній, не павучій, подобі. Червоне, як вогонь, волосся рівними пасмами спадало трохи нижче лопаток, золоті повні сміху, але й могутності, очі сміялися. Бог життя і магії загалом мав приємний вигляд: античний профіль, високий зріст, атлетична статура, червоний одяг. Картинка.