Перша практика

Вчитель історії, якому учні щороку копали картоплю,

вирвав з підручників параграф про скасування кріпосного права у 1861 р.

- Я дуже… дуже радий бачити, що жоден з вас не зневажив моїм запрошенням на сьогоднішню зустріч, - солодко сказав Амістель, обвівши владним поглядом студентів і кривлячи губи в єхидній посмішці. Схоже, він передчував неабияку забаву цієї ночі. Нора, звісно, знала, що він тиран, але в цей момент їй довелося усвідомити всі масштаби своєї біди… Їм всім кінець! – Вашим завданням, павучки, буде ліквідація нерозумної нежиті, збір дрібної нечисті в ці мішки, а також розвіяння привидів, що знаходяться по цей бік щита. Повна чистка. Кожен знає свого напарника. Не дайте боги я завтра знайду хоч одного зомбі чи кажана-вампіра – будете кожну другу ніч проводити на болотах. На добраніч, павучки.

Після цих слів Амістель, вже в припіднятому гуморі наспівуючи веселий мотив, легкою ельфійською ходою попрямував до академії, залишивши похмурих студентів самих в лісі, де вже майже зсутеніло.

- Що ж, усі знають, що робити, правильно? – кисло запитала Аріс. Вона була старостою. – Тоді вперед.

Студенти розійшлися в різних напрямках. Схоже, це була вже не перша їхня чистка, і кожен знав свій квадрат.

- Ходімо, Золотце, - Резарт взяв Нору за руку і повів ліворуч. – Нам сюди.

- І часто таке буває? – запитала дівчина.

- Маєш на увазі такі спонтанні практичні? Так, доволі часто, - безжурно відповів дракон. Резарт мав такий спокійний вигляд, ніби вийшов на вечірню прогулянку в особистому саду біля замку в Караді, захищеному всіма можливими закляттями, але аж ніяк не в повному монстрів лісі.

- Ясно, - протягнула Нора. – Амістель не жартував, коли казав, що змусить нас кожну другу ніч ходити на болота?

- Ні, Амістель взагалі рідко жартує в таких речах… Але не переживай, кожен з нас знає свою роботу, тож після подібної чистки не часто залишається хоч один сонний зомбі. Не бійся, - Резарт легенько смикнув одне з її вовчих вушок, які знову з’явилися, варто було лише Норі увійти до лісу та відчути небезпеку. – Таке м’якеньке.

- Не роби так, - Нора притисла вушка до голови.

- Чому?

- Бо я прислухаюся – раптом хтось нападе.

- Бо я прислухаюся – раптом хтось нападе, - перекривив її противний дракон. Коли Нора кинула на нього обурений погляд, Резарт лише усміхнувся у відповідь. Нора похитала головою, розуміючи, що випадок безнадійний.

Тут дівчина нашорошила вовчі вушка. Вона вловила неприродний шурхіт листя, ніби хтось скрадався. Резарт, мабуть, теж його помітив, бо враз напружився. Шурхіт посилився. Тепер Нора чітко знала, звідки він долинає – з кущів праворуч від них.

«Цей - мій», - попередила Нора Резарта по встановленому нещодавно ментальному зв’язку.

Хлопець неохоче кивнув.

Шурхіт був підозріло гучним, Нора навіть подумала, що то може бути зомбі або ж габаритний монстр, якому важко скрадатися.

Невідома істота нарешті вилізла з кущів – і Нора напала.

«Треба купити кинджал, - подумала дівчина, нависнувши над людиноподібною істотою і загрозливо гарчачи. – Або ніж. Кусати я не буду, це не гієнічно… Точно! У мене ж кігті отруйні!»

- Хороший вовк, - заспокійливо сказала істота під лапами червоної вовчиці. У істоти був тонкий від страху голос, але все ж Нора зрозуміла, що то був чоловік. – Зовсім не агресивний вовк. Добрий і хороший вовк…

«Рейру?!» - шоковано запитала Нора, не вірячи своїм очам.

- Елеанора? – не менш здивовано запитав вампір.

«Але як?..»

- Спершу злізь з мене, ти важка, - простогнав Рейру.

«О, так, вибач», - Нора зніяковіло відпустила давнього знайомого і знову перекинулась в людську подобу.

- Резарте, пам’ятаєш, я тобі розповідала про знайомого вампіра, коли ми говорили про відблиск душі у нашої Фурії?

- Так, пам’ятаю. Це і є той самий знайомий вампір?

- Так.

- Я теж його знаю, - повідомив Резарт цілком буденним тоном, обмінюючись з ампіром рукостисканням.

- Але звідки? – здивувалась Нора.

- З Ейдом ми знайомі вже дуже довго, з тих пір як він ще пішки під столом ходив, а граф і графиня були живі, - відповів Норі вампір. – Але я маю розповісти тобі дещо, дівчинко. Твій брат вмовив мене наглядати за тобою та Елізою, поки ви жили в Леогор’ї, тож наша зустріч була не зовсім випадковою. Я мав захищати тебе з Елізою, а також доповідати твоєму братові, чи все з тобою гаразд. Пам’ятаю, одного разу я прислав йому листа, що ти захворіла, так його довелося замкнути, щоб прин… Джек не наробив дурниць…

Чуєчка натиснула на кнопку аварійної сигналізації і кричала, що щось тут не так, не просто так цей хитрий вампір знайшов Нору посеред лісу і розповідає про все це. Але дівчина старанно ігнорувала всі потуги своєї Інтуїції.

- Ясно, - кивнула Нора з маскою привітності на обличчі. Хоч як дівчина старалась переконати себе, що все гаразд, вона відчувала, що у Рейру якісь новини. – Ти прийшов, бо отримав мого листа?