Розділ 24

На наступний день, Орест і Юхан наближалися до школи спостерігачів. Цікаво як їх там приймуть. Зайшовши в приміщення натрапили на одного з викладачів, який чемно привітався. Ось нарешті лекторій. Юхан боязко відкрив двері. Уся група сиділа на своїх місцях і викладач уже читав свій предмет. Та коли хлопці з’явилися в залі запанувала тиша. Усі здавалося свердлили очима наших героїв. Тишу порушив староста групи. Остін припіднявся і почав аплодувати. За ним доєдналася уся група.

• Так, значить бити не будете – констатував Орест.
• За що? – перепитав Остін – За те що ми мало того що не пішли по червоному протоколу, ми ще отримали статус спецгрупи зі спец програмою навчання. Ну єдине прохання ходити на це навчання.

Тут їх перебив викладач.

• Завершуйте люб’язності, бо часу обмаль і вас маємо підготувати у дуже стислі терміни. Як я вже казав. Спецгрупа це не привілей, а велика відповідальність не лише для вас але й для нас викладачів. В моїй практиці це вперше буду працювати в такому режимі.

Усі дружно розбрілися по своїх місцях і кожному було вручено роздрукований новий розклад занять. Він суттєво відрізнявся від старого. Тут з’явилося більше дисциплін і багато таких, яких наші друзі вперше бачили.

• Усе з пивом кронти - прошепотів Юхан Оресту на вухо.
• Не падай духом, щось придумаємо. Зрештою ніхто табу не наклав щоб пиво нишком і до школи можна приносити. Забабахкаємо тут якесь паті і все буде ок. Давай не відволікай бо здається йдеться про щось цікаве.

Після занять Оресту та Юхану так і не випала нагода потрапити в помешкання. На виході зі школи їх уже очікував знайомий мікроавтобус з департаменту археології. Водій ввічливо запросив хлопців у салон додавши що пан Артур їх з нетерпінням очікує у себе на роботі.

• А чого не передзвонив – запитав Орест
• Він взагалі то у нас толерантний, але видно якийсь форс-мажор – відповів водій і натиснув на педаль газу.

За мить пере очима постала знайома велетенська лабораторія. Артур витав у білому халати над якимись глибами протираючи їх археологічною щіточкою. Раптом ліворуч Орест побачив уже знайомий кусок каменю, який розглядали попереднього разу. Орест підійшов до нього і став вдивлятися у символи і о диво знову в його мозку стався вибух світла: він знову побачив знайомих людей в білому які в котре повторили фразу «Не втручайся» і «Будь-собою». Цього разу Оресту було вже не так погано, але запаморочення конкретно надавило на голову. Він присів на табуретку поряд. Уже за мить знайомий голос Артура повернув його до реальності:

• Знову?!!! Друже, щось наша лабораторія на вас погано діє. Давно казав що тут треба кращу вентиляцію.

Та Орест здається його не слухав. Він лише відмахнувся зі словами «заждіть». Він знову піднявся на ноги і знову глянув на дивні знаки, і знову картина повторилася уже зі знайомими обличчями і знайомим текстом.

• Дивно. То що ви Артуре хотіли?
• Та привезли чергову глибу і нам просто цікаво чи то вони з одної серії. Хотів щоб ви як математик глянули на неї. Може є якась закономірність. – розгублено відповів Артур позираючи на  Ореста, який ще не оправився від запаморочення.
• Ведіть, показуйте – скомандував Орест.
• А може перепочините, чаю дам – заперечив Артур.
• Ні ні, все гаразд ведіть.

Друга кам’яна глиба була більшою і на ній було значно більше знаків. Дивувало те з якою філігранністю вони були нанесені. Орест глянув, і знову вибух білого світла і знову марево. Проте цього разу картинка була дещо іншою: ті ж три постаті в білому сиділи перед велетенською книгою і один з них звернувся до Ореста. «Постулат базовий «Будь собою». Постулат перший: коли прибуваєш на чужу планету – не втручайся». Постулат другий «Стань частиною цього світу і не роби шкоди. Постулат третій «Ти гість – поважай господарів». Постулат четвертий -…». На цьому марево зникло.

Коли Орест повернувся до тями, він зрозумів що уже такого сильного запаморочення немає, в емоціях він не витримав:

• Блін та це якась художня література. Шекспіри.
• Ви про що Оресте - з цікавістю перепитав Артур.

Аж тепер Орест помітив що усі науковці цієї лабораторії зібралися довкола нього.

• Що я можу вам сказати – усе таки ці таблиці з однієї історії. Далі я сам нічого не розумію, і не можу вам навіть пояснити звідкіля я це знаю. Вибачте, але мені треба перепочити.

Орест направився до виходу. За ним подався Юхан. Уже в авто Юхан вирішив уточнити у друга

• Ну і звідки ти це знаєш?
• Юхан, у мене галюцинації. Я не можу зрозуміти звідки. Ми ж ніби сьогодні не пили Місячного.
• І що в них?
• Якби розказав, напевно нас би відправили по червоного протоколу як божевільних, а я ще планети не оглянув. Але не то дивно. Дивно що коло конкретної глиби мені видіння повторюється.
• О я маю друга ясновидця. – спробував зіронізувати Юхан. – Але все ж треба було хоча б Артуру сказати. Хоча знаєш давай так. Я ж теж хочу тут трохи затриматися. Не повіриш сподобалося. Я таких пригод ще в житті не мав. Отож пропоную наступне. Нам треба пересвідчитися чи справді є ця закономірність. Сьогодні задзвоню Артуру хай прихопить маленький фрагмент цього тексту до нас додому і завтра ввечері ми собі тихенько все і перевіримо. Як така ідея.
• Ти думаєш мені не цікаво. Там такі цікаві дядьки а ще якісь правила мені читають. Але я згідний: сьогодні забагато усього на одну голову. Відпочину, а вже завтра продовжимо експерименти.

Цього ж вечора Юхан набрав Артура.

• Друже, маємо одну пропозицію. У нас завтра там одна дата, чи не зміг би ти до нас навідатися. Але маю прохання: хочу Оресту зробити подарунок, чи міг би ти прихопити з лабораторії фрагмент оригінальної таблиці з тими письмом.

Артур довго щось доказував Юхану, мовляв це неможливо, мовляв питання таємниці. Але перед настирливістю Юхана він очевидно не встояв.

• Юхане, чому такі складності, треба було сказати все як є.
• Ну Оресте, якщо хочеш голову в петлю засунути – давай. Я ж страхуюся. Ми ж мало що знаємо про цю планету, про те як тут працює безпека, які тут зрештою стосунки між різними групами. Як не як тут теж люди, а люди дуже недосконалі істоти. Тому на завтра треба роздобути пиваса, якоїсь закуски. Ага, зрештою придумати правдоподібний привід, а тоді вже приватно поговорити з Артуром. Ну знову ж по ситуації.
• Любиш ти в конспірацію погратися – з задоволеним тоном відповів Орест.