Розділ 23

Орест прокинувся через різкий стук у вхідні двері дому. Він натягнув домашні тапочки і почимчикував донизу подивитися хто так зранку хоче ввірватися у їх помешкання. По дорозі повернулися у пам'ять події попереднього дня, про сера Лі про, виключення з курсів спостерігачів, тож ранковий бадьорий настрій ураз змінився смутком.

Орест акуратно відчинив два замки вхідних дверей, за звичкою відкрив їх навстіж і оторопів: на порозі стояв сер Лі з якимось пакунком. Орест рефлекторно зачинив двері і почав обмацувати себе чи бува він не спить.

• Хто там друже, почувся сонний голос Юхана.
• Не знаю. Мені здається що після вчорашнього у мене галюцинації. Ми ж ніби нічого вчора не пили. А ну будь-ласка глянь хто там бо вже не вірю своїм очам.

Юхан спустився донизу, підійшов до дверей і як не дивно у нього ж сталася та ж реакція що й в Ореста: він відкрив вхідні двері і швидко їх закрив. Його питальний погляд на Ореста справив підбадьорююче враження.

• Отож друже Юхан, що нам вчора підкинули до їжі?
• То тобі в департаменті археології стало погано.

Останні слова Юхана повернули Оресту спогад про дивне реалістичне видіння, яке він відчув біля тої каменюки з прадавньою мовою. Та раптом його спогади перервав улесливо жалісливий голос сера Лі з-за дверей.

• Хлопці, та досить, я ж прийшов миритися. Відкривайте, маю гарне місячне пиво.

Наші герої перезирнулися:

• Ну що впустимо – запитав Юхан.
• Трясця, зараз така ситуація що справді напитися є велике бажання. Відкривай і заодно послухаємо виправдання.

Сер Лі неквапливо зайшов у помешкання, чемно зняв  взуття і у вітальні на стіл поставив велику коробку з якої визирали горловини пивних пляшок. Юхан і Орест сіли на диван і запросили сера Лі присісти навпроти.

• Ну, сер Лі, ми вас уважно слухаємо – з іронією звернувся Юхан до гостя. Та той не поспішав відповідати. Він уважно оглянув інтер’єр і аж тоді почав бесіду.
• Гарно тут у вас. Ми маємо скромніші помешкання, але годі жалітися.
• То ви прийшли оцінити наші житлові умови, чи вибачитися що нам доведеться по червоному протоколу пендзлювати на землю – не витримав Орест
• О, ні і не по першому і не по другому. Ви що ще не в курсі що сталося, коли вас забрали з лекторія?
• Вибачайте друже-самурай, але ми не ясновидці – зіронізував Юхан.
• О то мені випала честь першим розповісти – сер Лі задоволено зручніше вмостився в диван, який здавалось ось-ось лусне під ним, і продовжив. – Коли вас забрали з ради прийшло повідомлення раднику Марксу, щоб той припиняв займатися бюрократією і вирушав терміново на нараду. Ну Маркус дуже дотошний хлопець і він настирливо вимагав результатів по вашій групі. Так от його попередили, що ваша група є особливою і вона має навчання дійти до завершення.
• Цікаво чим ми такі особливі? – поцікавився Орест.
• Ну тут я можу лише припустити, але  напевно питання курував сам перший радник, оскільки було сказано «Допоки Орест є в складі цієї групи – ця група має преміум статус». Не знаю чим ви так запали в душу радникам, але за мою практику це лише другий подібний випадок, а так завжди було по протоколу.
• Добре, через Ореста нас залишають – втрутився в бесіду Юхан – тоді не розумію яка сьогодні тут ваша місія?
• Ну мені донесли що ви на самооборону через мене не ходили, тож керівництво наїхало на мене щоб я вирішував ситуацію, тому пропоную по пивасику. – Сер Лі хвацько дістав три пляшки місячного пива і вручив їх хлопцям.

Після другої і третьої пляшки розмова пішла в інше русло.

• Ну не дуйтеся на мене, то така методика. Не відчуєш загрози, ти не почнеш адекватно сприймати потребу у цій науці – уже більш розслаблено продовжував сер Лі.
• Воно то так, але з точки зору педагогіки така тактика примінима до солдатів, охоронців, але не до науковців. А ну чи я не вгадав що раніше ви тренували саме їх? – з запалом перепитав Юхан.
• То ви вже про мене щось дізналися?
• Ні , звичайнісінька логіка.
• Ніколи її не розумій, але вона творить дива. Справді донедавна я був агентом планетарної безпеки, але через одне ЧП з спостерігачами у поселенні «Ліро», мене тимчасово понизили до викладача школи спостерігачів.
• Ну це трохи цікавіше – ожив Орест після пива – А що то була за історія?
• Неприємна історія. Визнаю я десь втратив пильність і у цьому моя вина. Нажаль розповідати ще не можу, бо з цієї експедиції ще не знято грифу таємності.
• Ну а нас запевняли що експедиції усі безпечні – вирішив взяти на понт Юхан.
• Хто вам таке казав? – іронічно поцікавився сер Лі – Лише якийсь дурень з першачків. На незвіданих землях де стільки таємниць – небезпеки на кожному кроці. Ось чому так важливо володіти базовими прийомами самооборони. Ну і раз ми знову повертаємося до цієї теми у мене виникла ідея позайматися звами індивідуально. Ну розумієте з групою я вже не можу міняти методику, а звами спробуємо трохи інтелектуальніше розібратися в тонкощах цієї справи. Ну насправді вона вам рідко де знадобиться бо попереду у вас ще уроки безпеки.
• А нам про це ніхто не казав – здивовано перепитав Юхан.
• Про це кажуть лише тим хто пройде третє коло навчання. Люблю цей предмет, хоча я там не викладаю. Там будете вивчати технічні пристрої безпеки, способи евакуації, там же будуть уроки польотів на болідах. Просто в захваті від цієї дисципліни. Ну але щоб туди потрапити, треба пройти самооборону. Ну то що мир? – Сер Лі протягнув хлопцям свою мужню руку, яку вони не довго думаючи потисли. – О і найголовніше забув додати. Сьогодні легенька перерва, а завтра усі на навчання.
• Легко сказати, на нас уся група дується. Чесно, я б перевівся кудись в інший департамент – поскаржився Юхан.
• Ти мене хочеш залишити на пів дороги – перепитав Орест. Сер Лі, завтра постараємося бути в повному складі.