Розділ 8

Це був незвичний сон з дивними образами з цікавими фантастичними персоналіям. Коли задзвоним телефон Орест не одразу збагну де він і що з ним коїться. Складалося враження що він далі на кораблі, проте коли він спробував підняти руку одразу згадав де він і що з ним. Рука піднялася якось аж занадто легко адже гравітацію місяця ніхто тут не підсилював. Орест зняв слухавку і почув знайомий голос:

• Друже прокидайся. Маєш пів години на збори, потім сніданок у ресторані, а там я напевно уже тебе скоординую куди і як.

Орест стрімголов кинувся шукати одяг і згадав, що це не шорти а комбінезон скафандр. Аж тепер він мав можливість його детальніше розглянути. Він був еластичний як тканина хоча на дотик виглядав як метал і тріщав як метал і це був достатньо грубий метал. «Дивна форма матерії» - подумав він. Далі було побоювання чи впорається з одяганням, але насправді усе вдалося дуже легко. Здавалося що скафандр сам пам’ятав усі параметри Орестового тіла, адже як тільки він закрив останню заклепку тканина в потрібних місцях розтягнулося а в інших навпаки скоротилася.

Уже за мить Орест крокував коридором до ліфта. Ним спустився на ресепшин де уже була інша симпатична дівчина. Він підійшов до неї і спитав:

• Не підкажете де тут ресторан
• А ви новачок – кинувши око на екран монітора комп’ютера вона додала- Ви з 315. Звичайно. Ось цей коридор в кінці ресторан. Раптом на ресепшин з’явилася ще одна група людей в сірих костюмах які без зайвих церемоній перебили Ореста і почали прощатися з дівчиною.
• Ну що Галино, спасибі за гостинність ми вже додому.
• Так швидко? – ніби здивувалася Галина – буду очікувати наступної зустрічі.
• З радістю, тільки не на місяці а на землі а то навіть поцілувати вас тут не можу - засміявся високий бородань і побіг доганяти свою команду до великого технічного ліфта.

Тим часом Орест не став очікувати до завершення цих люб’язностей і подався в указаному йому напрямку. Фешенебельний коридор привів його до вишуканих дверей з яких одразу вніс вдарив запах смачних страв. За дверима відкрилася велетенська зала з великою кількістю ресторанних столиків. Тут навіть була сцена з роялем і усі атрибути дорого ресторану. Спочатку Орест навіть розгубився, адже не знав куди йому присісти, але раптом в далині побачив Олександра який йому махав рукою щоб привернути увагу. За мить Орест уже наминав омлет і смачнючий сендвіч.

• Таке враження що тиждень не їв – визнав Орест
• Ти їж, день сьогодні важкий, а тут на місяці при мікро гравітації чомусь апетити дуже добрий.

Після ситного сніданку Олександр повів друга в велике приміщення-лекторій. Тут усе було як в крутому університеті. Студентські лави стояли каскадом а на кафедрі за лектором розмістився велетенський екран. В лекторії уже було десь коли 30 новачків. «Напевно в кожному з болідів було десь до десятка таких як я» - Орест зайняв вільне місце, а Олександр підійшов до кафедри і увімкнув мікрофон.

• Вітаю шановні колеги на борту бази М1 і в товаристві науково-космічного альянсу «Nevel». Мене звати Олександр і наразі я в статусі Другого радника ну і відповідно господаря, маю честь привітати  усіх вас тут. Ну і оскільки у мене час обмежений тож я попросив на правах волонтера вступні лекції прочитати доктора космічної астроархеології пана Артура Лімскі. Ну але він як завжди трохи припізнюється

Ось на цьому місці Орест мало не впав з лавки. Ах Артур ах хитрий жук. От тепер пазли почали потроху складатися в єдину систему. Справді за мить в двері увірвався захеканий Артур.

• Пане Олександре прошу вибачення, аналізували з групою інформацію про зникнення заводу в Ірані. Все таки наша робота, чому ж не попередили? – притензійно спитав Артур
• А ви звідкіля дізналися. Це таємна операція з серії «корекції впливу»?
• Не гарну виставу зіграли ваші клоуни і засвітилися для преси. Якби не один журналіст. Дуже цікавий неординарний пан, так би і нічого не знав. А нам аналітиків бракує.
• Знаю, обірвав його Олександр. Але хочу вас розчарувати цей пан і його аналітичні здібності уже завербовані службою спостереження. Хіба якщо він сам побажає. Спитайте його самі.

На обличчі Олександра промайнула іронічна посмішка.

• Ви жартуєте з мене – образливо заявив Артур.
• Та ні. Оресте будь ласка підійди до нас.

Орест почувши що його кличуть чемно піднявся зі свого місця і спустився на перед лекторної. Артур втратив дар мови. Його руки затряслися, але згодом він себе опанував і випалив.

• Я ж казав робота а не круїз і що мене не буде. Але як ви сюди влипли?
• Теж довга історія – спробував зіронізувати Орест, але передумав і виправився – Та ні взагалі історія коротка і я сам ще в це не вірю.
• Мені дуже цікаво послухати. Ввечері як звично у ресторані і я фондую пиво. Місячне пиво. Воно тут власного виробництва. Дуже класна штука, але зараз давайте приступаємо до вступної лекції бо часу обмаль, а інформації аж забагато.

Орест повернувся на своє місце, а Артур Лімскі зайняв свою позицію за кафедрою і розпочав лекцію.

• Отож шановні, як ви гадаєте куди ви потрапили? Ще років три тому я як ви сидів я в кінці залу і думав що це усе спектакль і мене намахали. Але за ці роки дякую долі, адже такий шанс випадає не кожному бути серед піонерів першовідкривачів. Ну і повірте мені  це початок надзвичайно цікавої історії.
• Раз ми на місяці і нас не випускають гуляти то уже цікава історія – хтось вигукнув з-залу.
• Ну вибачайте, карантин не я придумав і усе заради вашої з нами безпеки. Ладно я б не мав цього говорити але в програмі навчання під час вступного карантину є передбачена невелика екскурсія поверхнею місяця. Так що ласкаво просимо.

Народ в лекторній жваво загудів з одобрюючими вигуками.

• Отож продовжував Артур де ми і що ми. Перше питання, яке хочу повторно адресувати своєму новому другу Оресту «Чи вірите ви що земляни уже колонізували іншу планету». Я відповіді не очікую зараз, але переконаний що в світлі останніх подій відповідь пана Ореста уже не буде такою категоричною. Отож щоб не затягувати інтригу скажу що кінцева наша звами мета не місяць а одна з екзопланет яка розташована за 2 світлових роки від нашої сонячної системи. Відкрита вона була на початку 21 сторіччя. Тобто відносно не давно. Має вона кодову назву Novel тобто «роман». Не знаю що побудило її так назвати, але мій роман з нею триває уже три роки і це справді любов з першого погляду. Коротко про планету. Вона розташовано в зоні золотоволоски жовтого карлика зірки нумерацію зараз не скажу. Маса зорі 1.1 маси сонця. Діаметр планети становить 1.4 земної. Швидкість обертання довкола світила пів земного року. Доба майже як на нашій планеті з різницею в 1 годину. Тобто 25 годин. Це вносить певні труднощі в літочислення, але вчені уже розробили певні формули що узгоджують два календарі. Ну я знаю що серед вас є й астрономи тож самі прекрасно розумієте що майже ідеальна копія землі. О ще один позитив кисню в атмосфері цієї планети 40%. Вдвічі більше ніж на землі що свідчить проте що планета є молодшою за землю. До чого веду, дихати будете своїми легенями а не через маску. Одним словом санаторій
• А що ми там робимо чи будемо робити? – почувся голос з залу.
• Насамперед досліджувати і вчитися як відкривати нові планети. Ну і другий момент, ніхто нам не забороняє там заробляти кошти якщо ми не порушуємо Кодекс Хабла. Тобто не шкодимо екосистемі планети. Я взагалі то археолог і в астрономії не сильний. Проте як пояснили колеги колись ця планета пройшла через сильний гамма-спалах. Тобто цієї планети зірка не є рідна, а захоплена приливним ефектом. Що це означає? А це означає що там присутньо дуже багато рідкоземельних металів. Зокрема таких як золото та срібло. Тож альянс пенсію кожному з вас гарантує. Ну і завершу інформацією для біологів – теорію Дарвіна вам доведеться забути. Люди як гомосапієнс давно міжпланетний вид ну з певними видозмінами і мутаціями. Це перше і друге люди не єдина раса гуманоїдів яка існує. Тобто до чого веду. А веду до того що планета Novel є заселена.