Розділ 7

Макс

- Ну, ти даєш! Ти довбаний улюбленець Фортуни!

Льоша усміхнувся і похитав головою, немов невпевнений, що мені вдалося менше ніж за добу провернути справу з нареченою... дівчиною... майбутньою дружиною.

Дідько, руда не виходить у мене з голови майже ні на мить. Навіть коли нам у ресторані подають обід, чомусь я мрію про оладки на її убогій кухоньці.

Уночі все виглядало не так погано, як уранці. Квартира більше схожа на собачу конуру, у ванні взагалі не можна розвернутися. Усе таки потрібно було дівчині стягнути з мене не тільки ательє, а й нормальне житло.

- Ганнусі та Аллочці будеш казати? - усміхаючись запитав друг, відрізаючи від свого стейка шматочок.

- Доведеться. - я поклав ложку сметани в борщ. - Ця новина має стати сенсацією. Я збираюся всім показати свою дружину.

Уже дав розпорядження своєму рекламному відділу про проведення піар-акції. Вони там навіть якусь лав сторі розробляють. Упевнений, усе буде чудово.

- Аллочка поступиться своїм місцем законної дружини на прийомах, а Ганнуся позбудеться походів до клубів? - запитав Льоша і побачивши мій короткий кивок, резюмував: - Жорстоко.

- Я утримую їх, тож потерплять рік, а ні, так я нікого не тримаю. - я знизав плечима.

Якщо відверто, часом я втомлювався від блондинки. Якби Алла була не такою холодною, відстороненою і прагматичною, мені б вистачило й однієї коханки. Хоча варто визнати, що саме ці риси робили мою брюнетку такою бажаною. З нею я завжди був насторожі, відчував конкуренцію і радів, що перемога за мною. Аня ж давала мені спокій, затишок, обожнювання і свою покірність. Бездоганно! Обидві дівчини доповнювали одна одну і я отримував повний спектр необхідного. Не уявляю, як чоловіки можуть обходитися однією. Напевно, жертвують чимось. Бовдури. Я таким однозначно не стану.

- Не лякає перспектива, що залишишся взагалі без коханок?

- А що в твоєму агентстві закінчилися моделі? - відповів я запитанням на запитання.

Красунь навколо занадто багато, а ось красивих, молодих мільйонерів не багато, тож хвилюватися мені вочевидь нема про що.

- Ні, вони завжди до твоїх послуг, якщо самі того побажають. Ти ж знаєш. Макс, невже ти не станеш дотримуватися вірності дружині? А якщо папараці тебе спіймають? Та й сама дівчина, навряд чи їй сподобається наявність двох коханок.

- У нас угода. - відмахнувся від слів друга. - Забув?

Я взагалі не зрозумію до чого ця розмова. Ну одружуся і що тут такого. Шлюб це не привід змінювати свій звичний спосіб життя і відмовлятися від звичного комфорту.

- Виходить, і вона не обмежена в цьому питанні? - друг заломив брову і я напружився.

Навряд чи руда з тих, хто схвалює секс без стосунків. До того ж вона помітно не байдужа до свого колишнього. Тож тил у мене закритий. Якщо тільки цей Роман не заявиться.

- Так, але маю сумніви, що вона цим скористається.

- Отже, ти будеш не заперечувати, якщо я трохи ближче познайомлюся з твоєю нареченою?

Ложку до рота я не доніс.

- Ти зовсім знахабнів? Тобі що баб мало? До моєї рудої, щоб не підходив, зрозумів?

Льоха заіржав як кінь.

- Ти б себе бачив! Отелло! - витираючи сльози, сміявся наді мною друг.

Мене розвели на емоції, як пацана.

- Це нічого не означає, - прохрипів у відповідь. - Я не поведуся на рудуху. Вона хоч і мила, але звичайнісінька, у ній немає нічого такого. Повз таку пройдеш і не помітиш...

Цього ж вечора я зрозумів, наскільки помилявся. Весь ресторан пожирав її поглядом!

Мені кортіло забрати Кріс додому в перші ж хвилини, як ми прийшли. Миловидний офіціант тільки й робив, що крутився поруч, раз у раз розглядаючи мою супутницю.

Хлопці за сусіднім столиком теж очей не зводили з дівчини. На місці утримувало тільки те, що руда нікого і нічого не помічала. Дівчина дивилася лише на мене і від цього на душі ставало спокійніше.

Все таки я власник більше, ніж мені здавалося. Дивно, раніше подібного зі мною не траплялося. Вочевидь уся справа в статусі дівчини. Усе таки дружина, не одне й те саме, що коханка.