Розділ 6

- Ти смерті моєї прагнеш? - у дверях стояла Елька. - Врахуй, якщо знайду хоч одну сиву волосину, стягну з тебе похід у найкрутіший салон! - погрожувала вона.
Боже, хоч щось у моєму житті є постійним - ворчлива подруга! Я обняла її міцно-міцно.
- Елечка...
- Так, що сталося? - мене уважно оглянули з голови до ніг. - Не лякай мене, винишко я не прихопила, а серце вже завмерло. - подруга доклала руку до грудей і страшно витріщила очі.
Їй у театральний потрібно було вступати, а не на економічний!
- Проходь! - прокинулася я, що я подругу, як не рідну на порозі тримаю! - Я тебе чаєм пригощу і оладками, якщо вони залишилися...
- Усе дивовижніше й дивовижніше, - бурчала дівчина, знімаючи куртку і модні туфельки на височенних підборах.
Оладок залишилося небагато - лише три штучки, але гадаю, більше ми все одно не з'їмо. 
- Блін, Кріс, мені здається чи у тебе в квартирі чоловіком пахне?! - Еля голосно втягнула повітря. У кухні дійсно літав аромат парфумів Макса. - Прокляття великого кохання впало? 
Шпильку в бік Роми я проігнорувала, а щодо раптового нареченого вирішила все розповісти. Зрештою мені необхідно з кимось порадитися. Ближче Елькі в мене все одно нікого немає.
- Пам'ятаєш хлопця з бару?
- Того красеня брюнета? О, таааак... Скажи це! Я хочу почути! - подруга полила оладок медом і витріщилась на мене поглядом наївної дитини, яка вірить у Святого Миколая і новорічне диво!
- Я виходжу за нього заміж.
- Що? - виделка випала з рук подруги і дзвінко вдарилася об тарілку. - Я розраховувала на захоплену розповідь про найкращий у світі секс. Ти це серйозно?
- Так.
- У тебе справді ніде не сховано винишко? - подруга озирнулася, хоча чудово знає, що я не п'ю. - Як ти примудрилася? Коли я казала тобі викинути Рому з голови і закрутити роман, то не мала на увазі весілля і діточок від незнайомця. Хоча чоловічок розкішний, тут взагалі я несамовито плюсую. Кріс, але шлюб? Ти впевнена?
- Це фіктивний ...
- О, ні! - застогнала Елька, відсунувши тарілку з оладками. - Так і знала, що є якийсь нюанс. Ти не зможеш зіграти це. Я тебе знаю! Або завалиш роль, або закохаєшся по-справжньому. Причому другий варіант імовірніший за перший! І я б пораділа, щиро, якби цей красунчик зрештою не розібив твоє серденько.
- Не закохаюся. - вперто заявила я. - Він найзарозуміліший, найнахабніший, безтактовний, упертий і пихатий тип. Ти б чула, що він Мар'яні сказав! Я такою блідою сестру не бачила навіть, коли в неї був токсикоз.
- Боже, він дав відсіч твоїй божевільній сестричці? Слухай, я передумала! Я в справі! Перевиховаємо твого красеня, закохаємо і змусимо тебе на руках носити!
Я розсміялася. Якби на моєму місці була Еля, вона б змогла, я знаю. Вона й не таких перевиховувала, але я не вона.
Похитавши головою, розкрила карти:
- За допомогу у фіктивному шлюбі, він подарує мені ательє. Моє власне!
- Він ще й заможний! - ахнула подруга. - Це джекпот, Христино!
- Сама б я півжиття на ательє збирала. - погодилася я, чого вже тут. Продалася за ательє, тепер невинність грати не стану.
- Ти невиправна! Про що ти тільки думаєш?! Хлопець вродливий, рішучий, цілеспрямований, готовий виконати твою мрію і однією лівою відтісняє від тебе проблеми, до того ж ще й багатий! Ти просто зобов'язана його закохати в себе! 
- Ель, я не зможу і до того ж Рома...
- Та забудь ти нарешті про нього! - психанула Еля. - Він зробив свій вибір - одружився з Мар'яною. Усе!
- Я його змусила. Ти б прочитала, що я йому написала.
Ніколи не пробачу себе за той лист. Наче демон вселився в мене. Я майже проклинала його, тиснула на совість, на почуття відповідальності і навіть вимагала доказу його кохання до мене. Смішно, якщо любиш, не станеш завдавати болю мені та моїй сестрі, станеш батьком для моєї племінниці... Маячня! Навіщо я це зробила?
- Крісе, він дорослий чоловік. Щоб ти йому не сказала, не написала, він мав чинити так, як вважав за потрібне. Просто тому, що ти була не в адекваті, тому що вся сімейка напирала на тебе, а він мав захистити тебе від тих труднощів, які сам і створив!
- Аріша не є перешкодою.
- Давай без причіпки до слів. Усе просто, любив би насправді - потягнув би в печеру.
- Він і хотів...
- Я теж хочу свого боса, але не сплю з ним, бо хотіти і робити - це різні речі!
- О, значить усе таки лід розтанув? - усміхнулася я. Уже кілька місяців спостерігаю за подругою та її протистоянням своєму новому босові. Здається, подруга знайшла свою другу половинку. Цей горішок, вірніше залізний Лісоруб, як вона називає чоловіка, їй не по зубах. Усі її жіночі прийомчики абсолютно не працюють з ним.
- Нічого подібного. Я просто визнала проблему. Знаєш, як на зборах алкоголіків. Перший крок до лікування - це усвідомлення хвороби.
Я тихо засміялася і поспішила приховати посмішку за чашкою. Ну, ну. Хвороба як же. 
- Чорт із ним, із цим лісорубом! Коли ти з красенем із бару зустрічаєшся?
- Його звати Макс і ми сьогодні вечеряємо удвох.
- Вечеряєте? Так що ми сидимо! Біжи одягайся, підемо купувати тобі приголомшливе вбрання і суперську спідню білизну!
Так, мені безумовно потрібна гарна сукня. Упевнена, чоловік повезе мене в дорогий ресторан і бути Попелюшкою я не маю наміру.
- А білизна навіщо? Я не збираюся з ним спати!
- Господи, яке ж ти ще дитя! Спати і не треба. Якщо хочеш завоювати чоловіка, дій старим перевіреним шляхом.
- Борщем і котлетами? - усміхнулася я, а подруга закотила очі.
- Збудимо і не дамо! Усі марш збиратися! У нас мало часу.
Взагалі-то цілий день попереду, але коли Еля в такому бойовому настрої, то краще їй не перечити.