Розділ 3

Макс

Я крутив у руках стаканчик із кавою. Льоша неспішно пив із чашки чай і уважно дивився на мене.

- Не розумію навіщо ти взяв із собою на винос каву, якщо ми сидимо тут?

- Я чекаю дзвінка. Казав же. - роздратовано відповів другу і тут же вибачився.

Льошка ні до чого, що в мене така жопа з інвесторами.

- Блін, Макс, тобі потрібно розслабитися, відтягнутися, ти весь на нервах.

- У клуб не піду, навіть не починай!

Задовбали ці малолітки і силіконові ляльки в міні і глибокими вирізами до пупка. Навіть повії так відверто не одягаються, як ці представниці зіркової молоді.

Дідько, кажу, як старпер!

- Гаразд, пішли в бар. Нещодавно тут один відкрили: пристойний, дорогий, але не особливо пафосний, тож малоліток точно не буде. Ти ж їх на дух не переносиш...

- Гаразд. - погодився я.

Настрій на нулі, але Льошка правий, мені потрібно розвіятися.

- Так давай я тобі квиток у закритий клуб БДСМ подарую! Хоч особисте життя налагодиш! - пролунало з сусіднього столика, і друг одразу ж пожвавився і почав задивлятися на відвідувачок.

Я теж глянувши в їхній бік: струнка, ефектна брюнетка в яскравій, барвистій сукні та вогненно-руда дівчинка в чомусь чорному, що не піддається індифікації. Брюнетка вичитувала руду і так червоніла на очах. Я скривився. Терпіти не можу рудих, та ще й сором'язливих. Не мій типаж, а от брюнетка нічого так гарна.

На телефон прийшло смс від батька, і я одразу ж забув про все.

Чекаю тебе в кабінеті через п'ятнадцять хвилин. Не запізнюйся!

- Так все, я побіг. Зідзвонимося ввечері. - підхопивши своє американо з молоком, поспішив до бентлі, яке припаркував зовсім поруч біля кав'ярні.

До батька встиг хвилина в хвилину, тільки новини мене не порадували.

- Макс, та зрозумій ти. Справа не в твоїх здібностях. Інвестори хочуть бачити гарантії та надійних партнерів.

- Батьку, ти ж бачив цифри. Цей проект відіб'ється протягом року.

- Я знаю, що ти геній, а вони - ні. Інвестори бачать перед собою молодого хлопця з амбіціями і все.

- Що ти пропонуєш? Пофарбувати скроні сивиною? Мені тільки тридцять.

- Ось саме тобі вже тридцять! А ти один: ні дружини, ні дітей, навіть нареченої немає.

- Як це взагалі стосується справи?

- Макс, тобі потрібно змінити імідж, показати, що ти надійний молодий чоловік із правильними цінностями. Якщо ти хочеш реалізувати цей проект, то тобі треба одружитися.

- Що? І не подумаю!

- Отже, розмову закінчено. Ти можеш вивести свої активи, якщо хочеш пару мільйонів цим знайдеш. А далі? Наскільки я пам'ятаю, ти просив два мільярди. Такі гроші ніхто не дасть тридцятирічному бабієві, який ночами безперервно тусить по клубах!

- Ти ж у курсі, що папараці просто підловили вдалий момент. Я там і години не був.

- Це все не важливо, Макс. Статті в газетах і журналах - ось, що має вагу. У мене зустріч за п'ять хвилин. Я тобі все сказав, а там вирішуй сам. Дорослий вже хлопчик.

Батько поплескав мене по плечу, висловлюючи підтримку.

Прокляття, він має рацію.

Весь день я сидів у себе в кабінеті і думав, що ж робити. Проект «Міркл» був моєю мрією! Я вже два роки працював над ним і ось ми дійшли до такого рівня, коли моїх особистих коштів недостатньо. Навіть якщо я продам активи і вкладу всі свої статки, цього буде недостатньо.

Одружитися, стати розсудливим і здійснити задумане чи лише зробити вигляд заради мети?

Другий варіант мені подобався більше. Я не вірю в інститут шлюбу, і кохання для мене лише слово із семи літер, не більше. Коли-небудь, коли я захочу спадкоємця, мені доведеться зв'язати себе подібними зобов'язаннями, але не зараз.

Фіктивний шлюб терміном на рік - ось, що мені потрібно! Шкода, що для цієї афери обидві мої коханки не підійдуть.

Ганнуся миловидна, тендітна блондинка кістьми ляже, але зробить усе можливе, щоб зачепитися за місце законної дружини. Та й вимагатиме позбутися Алли, що точно не входить у мої плани. Цілеспрямована, амбітна і пристрасна брюнетка влаштовує мене багато в чому. На прийоми я вже давно ходжу тільки з нею. На відміну від Ганнусі, Алла знає чотири іноземні мови, добре підкована, і я б вибрав її у фіктивні дружини, якби не одне «але». Дівчина не приховувала, що мріє підкорювати подіуми в Парижі і якщо її покличуть, кине все, не вагаючись. І мене з моїм шлюбом теж. Ненадійна фатальна красуня...

Ну і де ж мені взяти фіктивну наречену?

І не просто симпатичну дівчину, а бажано таку, яка ось зовсім буде не в моєму смаку, щоб не дай боже не вляпатися у стосунки. Потрібна симпатична, освічена дівчина з гарним смаком і ...

Перед очима стала руда з кафе. Ось вона чудово підійшла б на цю роль! На таких, як вона, і одружуються, і геть не мій типаж!

Дівчину з кафе в багатомільйонному місті знайти важко, але пошукати схожий образ серед своїх підлеглих - легко!

Я з передчуттям потирав долоні і запросив у свого секретаря Сергія особисті справи рудих незаміжніх дівчат від двадцяти до тридцяти. Хлопець незворушно приніс мені аж чотири папки. Не густо!

Я вивчав їх майже годину. Фото, анкети, їхні навички та кар'єрний ріст - усе не вражало. Мені було нудно тримати в руках навіть листочки з їхніх справ, не кажучи вже про те, щоб розмовляти. Але я переборов себе: всі четверо по черзі пройшли зі мною співбесіду.

Одна виявилася божевільною німфоманкою, яка мало не з порога почала показувати стрептиз. Що вона влаштовувала з бідною ручкою - це взагалі не в які ворота! Вона і смоктала, і лизала її. Не знаю, як інших чоловіків подібне збуджує, у мене все це викликало лише одне бажання - викинути дівчину за двері. Що я і зробив.

Друга претендентка, навпаки, була надто затиснутою і скутою. Вона без кінця хмурилася і довго шукала відповіді на цілком собі буденні запитання. Немов я з нею у вікторину «Хто хоче стати мільйонером?» грав. Однозначно - ні! Вона й години в ролі фіктивної дружини не протягнеться.