Пролог

Кріс

Голова боліла, я насилу розплющила очі, щоб одразу ж заплющити їх від яскравого світла, яке било з відчинених вікон. І навіщо я тільки вчора зірвала штори і викинула їх на смітник? Непогані ж були власне кажучи, принаймні з функцією своєю справлялися!

Застогнавши, я перекотилася на бік і уткнулася носом у чиюсь грудь. Тепер уже мої очі розплющилися хутко, забувши про світло, головний біль і приємну сонливість.

Це ще хто?

У моєму ліжку лежав чоловік. Голий! Незнайомий!

Я прикусила губу, щоб не скрикнути.

На маніяка він не був схожий, але сам факт, що я когось підпустила до себе ближче ніж на два метри, вибивав із колії. Після Роми в мене нікого не було. Я навіть на побачення не ходила, уникала будь-якого флірту, не кажучи про щось більше. І раптом цілий голий незнайомець у моєму ліжку!

Що ж мені далі робити з цим зразком мужності та харизми? Я уважно подивилася на спокійне і навіть умиротворене обличчя чоловіка, який безтурботно спав, нахабно поклавши свою лапищу на моє оголене стегно.

Чорне волосся, акуратна, явно вистрижена барбером борода, правильні, красиві риси обличчя і ... мій погляд опустився нижче. Так природа явно не поскупилася з подарунками і спортзал незнайомець не тільки в журналах на картинках бачить.

Якби Елька стала свідком того, що відбувається, то точно заявила б щось непристойне й однозначно дала б пораду не випускати красеня з ліжка. Подруга не розгубилася б і не лежала б колодою, гадаючи, як уникнути незручної розмови і швидше виставити з квартири карколомного незнайомця.

- Доброго ранку, розумничко, - хлопець усміхнувся. - Мене, до речі, Макс звуть, а не «містер шикарна посмішка».

- Що? - ахнула я.

- Клич мене просто Макс. - він потягнувся на ліжку, немов усе, що відбувається, було нормою. - А тебе як звуть?

Я застогнала і закрила обличчя руками. Він не знає, як мене звати, я не пам'ятаю, де ми з ним взагалі зустрілися. Боже ти мій, як я тільки потрапила в таку халепу?! Так все!

- Збирайся, Макс! Речі в руки і бувай.

Чоловік зареготав.

- А як же сніданок або хоча б чашка кави? Взяти мій номер телефону і пообіцяти зателефонувати?

Він відверто насміхався наді мною.

- Гаразд я прийшовся не до смаку вранці, але як же наша домовленість? Даєш задню? Виходить, відкрити своє ательє більше не мрія століття?

- Ательє? Звідки ти знаєш? Що за угода?

Я розгублено дивилася на чоловіка, намагаючись зрозуміти, як так вийшло, що він знає про мою мрію, але не знає мого ім'я?

- Хтось явно не вміє пити. Розповім за чашку чорної кави з молоком і двома ложками цукру!

- Що?

Я багато разів чула приказку, що нахабство - друге щастя, але вперше бачила таку яскраву демонстрацію цим словам!

- І я перший у душ!

- Хіба чоловіки не люблять гірку каву? - це все, що встиг згенерувати мій невиспаний і ошелешений ранковим підйомом розум.

- Тільки не я. Дві ложки цукру! - нагадав він і, підскочивши з ліжка, продемонстрував мені шикарний, накачаний торс і не менш привабливу дупу. Дідько, у нього навіть ноги не криві й хода нормальна, а не клишонога!

Де таких тільки роблять? І головне, де я, звичайна дівчина, могла перетнутися з цим напівбогом?