Кал-лобан

Через день комісар Майнер запросив Мирослава для очної ставки із затриманим.

- Зараз його приведуть, - сказав Майнер, потиснувши Мирославу руку і запропонувавши сідати.

- Як, цей тип вже оговтався від поранення?

- Ще не зовсім. Хоча на ньому все гоїться швидко, як на собаці, - пояснював комісар. - Загалом на попередньому допиті вдалося з'ясувати мало. Він навіть імені свого до ладу назвати не може. Сила в нього така величезна, що навіть у камері довелося посадити на ланцюг. Але, уявіть, він дістався до ґрат вікна і погнув їх. Довелося всипати йому батогів для профілактики...

- А не боїтеся, що зараз він утече? Він страшний, сильний і грубий.

- Ми вкололи йому сильне заспокійливе. Не втече. Крім того, наш інспектор буде напоготові.

- А хто він такий взагалі, цей тип? – спитав Мирослав.

- Не зрозуміло. Несе якусь нісенітницю. Особу його не вдалося встановити. Документів у нього немає. Себе він називає якимось дивним ім'ям – Кал-лобан.

До кабінету комісара затриманий увійшов кульгавий, наче поранений звір.

Виглядав жахливо - з забинтованою розбитою головою, з потворним обличчям, вкритим борозенками шрамів. Одне око його, що відливало червоним, сильно запливло, ніс був розбитий і згорнутий набік, губи були пухкі й криві. Фиркаючи і шикаючи, він косився злим поглядом.

- Я прошу вас, заспокойтесь... - сказав Майнер, звертаючись до затриманого. - Інспектор Шипка, залишайтеся в кабінеті.

Шипка кивнув і завмер біля дверей.

- За що... мене... закрили... залізо... забили...? – прогарчав монстр.

- А чого ж ви хотіли? Ви становите велику небезпеку для оточуючих. Для вас вбити - все одно, що кнедлик проковтнути.

- Але ... я ... - незрозуміло хрипіло чудовисько.

- Добре, повторюся, - жорстко сказав Майнер. - Пане Кал-лобане, вас затримали за замах на вбивство, за опір працівникам поліції. Також ви підозрюєтеся ще у двох вбивствах. Крім того, ви не маєте жодних документів. Ви особа без певних занять та місця проживання, що також викликає підозру.

- Так, я не... даремно... - бурмотів тип.

- Що недаремно? Що ви хотіли сказати, чорт вас забирай?! Що ви не дарма вбивали? Послухайте... Ви впізнаєте пана Мирослава Липського, що сидить навпроти вас?

Комісар показав рукою і погляд Кал-лобана, блукаючи, затримався на Мирославі. Тут він заревів наче шалений.

- Е-у-у-у... Ворог... Злий...Брудний ублюдок...

Мирослава пересмикнуло.

- Чому ви його вважаєте ворогом і до того ж злим? Він вас чимось образив? І, взагалі, ви зустрічалися з ним раніше? – спитав комісар.

Кал-лобан довго міркував і похитав головою.

– Ні. Але хай... на нього... впаде болотна... лихоманка...

- Але чому у вас така ненависть до цього пана? Чим вона викликана?

- Він... образив мою пані, мого бога... у-у-у...

– Хто? Пан Липський образив? А дозвольте дізнатися, а хто ця ваша пані, або як ви називаєте її - богиня?

- Він... хотів... її...насилувати…

- То кого ж, можете виразно сказати? Хто ваша господиня?

- Нехай пар гнилих боліт... паде на тебе... Нехай тебе зжере... пантера, - люто ревів Кал-лобан, пронизуючи поглядом Мирослава.

- Ви відповідатимете на запитання?

Затриманий підняв очі до стелі.

- Вона мій бог! Вона дає мені... золоті монетки і багато... вогняної води... Вона зігріває... о-о-о... Я ноги її цілую... Я оберігаю її... від злих людей... і духів...

- Як її ім'я?

- Ві – ола.

– Як? Віола? – спитав здивований Майнер.

- Не може бути! Віола? Ви знаєте де вона? – вигукнув Мирослав.

Комісар підійшов ближче.

- Пані Віола Вісконті? Я не помилився?

- О, не говори... це ім'я брудними вустами..., - збиваючись промовив Кал-лобан.

– Зрозуміло. Слухайте, зараз ми покажемо фотографічні карточки двох людей. Інспекторе, давайте. Подивіться уважно, чи ви знайомі з цими людьми?

Шипка розклав фотографії.

- У-у-у, - заревів Кал-лобан. - Погані люди!

- Це ви вбили цих людей?

- Я визволив... світ від них, - якось напрочуд легко сказав Кал-лобан.

Інспектор Шипка махнув рукою:

- Ну що ж, це можна вважати визнанням...

Майнер зітхнув:

- Гаразд, Шипка, мені все зрозуміло. Це безмозке чудовисько мені набридло. Нехай підписує протокол і забирається до камери.

Кал-лобан довго оглядав папір з різних боків, а потім грубо чиркнув щось у кутку.

***