XIII

       Коли сестра почала йому розказувати про спосіб повернення додому то хлопець не повірив. По очах і виразу обличчя дівчини перед зникненням можна було прочитати наскільки Назар образив її своєю недовірою. Він не знав як правильно спілкуватися з дівчиною. В його голові давно був створений образ сестри, та тепер стався розрив шаблону. Вона виявилася сильною духом і з характером. Зі сторони здавалося, що сестра в нього без хребетна, він її в думках називав інфузорією туфелькою. Тепер познайомившись і поспілкувавшись йому стало стидно за такі думки.

         Хлопець картав себе за недовіру. До нього тепер дійшло, що він наробив багато помилок. Найбільше дорікав себе тим, що через свою твердолобість він би давно зміг спілкуватися з сестрою. Тепер коли дівчина повернулася додому нічого змінити неможливо.

         Він злився сам на себе. Проаналізувавши свої думки з гіркотою йому прийшлось признати себе стереотипним дурнем. Образ наївної й простої дівчини засліпив його. Тепер коли вона зникла постало питання, що ж все таки йому робити. Та жевріла іскорка надії, що вона повернеться врятувати всіх.

         Назар ще довго стояв і переживав. Основним процесом в його голові був самоаналіз, а точніше мозок вирішував кого ще призначити крайнім в даній ситуації. В результаті винною виявив, як зазвичай мачуху. Йому не хотілося самостійно брати вину та совість все одно точила чоловіка зсередини.

         Він не міг просто піти. Почуття провини не дозволяло розвернутися і піти геть. В нього ще жевріла надія, що дівчина просто хотіла показати свою правоту і вона зараз повернеться. Кожна хвилина очікування все більше вганяла Назара в депресію. Розуміння того, що при першій же зустрічі він образив сестру не додавало позитиву.