Глава 4 ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

— У мене завтра буде день народження, — сказала Ія Бумбозямчику, коли настав час спати. — Але мені здається, що мама з татом про це забули.

— Не думаю, що таке можливо. На жаль, мені зовсім нічого тобі подарувати, — трохи сумно промовив монстрик. — Але знай: я тебе й без подарунків дуже люблю.

— Звісно, я це знаю. Ти в мене найкращий! 

Ія підійшла до монстрика й міцно його обійняла.

— А зараз, може, спати? — підвівши очі на дівчинку, запитав монстрик.

— Так. Мені здається, що завтра буде чудовий день, — сказала Ія, вимикаючи світло.

Уранці Ія прокинулася від гучних звуків. Вона швиденько розплющила очі й побачила перед собою маму з тортом, на якому красувалася цифра шість. Тато стояв поруч. В одній руці він тримав великий пакунок, перев’язаний червоною стрічкою, а в іншій — букет різнокольорових повітряних кульок.

— З днем народження! З днем народження! З днем народження, люба Іє! З днем народження тебе! — співали вони разом.

— О... Дякую! — щасливо вигукнула дівчинка.

Вона підскочила на ліжку, обійняла й розцілувала батьків. Потім швидко розгорнула подарунок. Набір для малювання з фарбами та спеціальним папером був неймовірний.

— Дякую! Це те, про що я так мріяла, — промовила дівчинка та знову обійняла батьків.

— У нас сьогодні святковий сніданок. А потім — у садочок, пригощати всіх солодощами.

— Зараз, зараз! Дайте мені трохи часу, щоб одягнутися.

Коли двері зачинилися, вона пошукала очима Бумбозямчика. Він стояв неподалік, міцно тримаючи в лапці аркуш.

— Я намалював для тебе подарунок, — сказав він. — Тримай!

— О-о-о, який чудовий! — вигукнула дівчинка, уважно роздивившись малюнок.

На ньому вона побачила красивий букет: червоні троянди, лілії та багато інших. А внизу був напис: «Пам’ятай, що ти найкраща!».

Ія схопила Бумбозямчика й міцно притиснула до себе.

— Дякую тобі за те, що ти в мене є. Це ти в мене найкращий.

У садочок мама Ії принесла великий двоярусний торт. Зверху його прикрашали фігурки казкових героїв, які так подобалися дівчинці. У групі мама розвісила повітряні кульки, наповнені гелієм, і вчепила на стіні великий напис: «З днем народження!».

У красивій бальній сукні Ія була чарівною.

— Іє, з днем народження! — співали діти, оточивши її біля торта із шістьма свічками. — З днем народження!

Ія була неймовірно щаслива, побачивши, із якою радістю діти й вихователька вітають її. Вона одним подихом задула всі шість свічок і з усмішкою слухала щирі побажання.

— Вітаю, моя люба! — почула Ія знайомий голос Бумбозямчика.

Вона завмерла на мить, але одразу зрозуміла, що ніхто, крім неї, його не бачить. Ія ледь помітно усміхнулася лише йому.

Потім діти всі разом співали, танцювали й гралися з клоуном, який прийшов із мамою Ії. Він вигадував усе нові й нові конкурси, і кожен був цікавішим за попередній.

Після свята, коли дітей почали забирати батьки, Ія помітила Соню. Та сиділа на стільчику біля вікна й сумно дивилася надвір.

— Соню, тобі щось не сподобалося? — тихенько запитала Ія, підійшовши до подруги.

— Ні, дякую. Це було неймовірне свято. Мені дуже сподобалося, — відповіла Соня. — Просто мені трохи сумно. Завтра в мене теж день народження, але мама зараз у лікарні, а тато весь час поруч із нею. Тому в мене не буде свята.

Вона ненадовго замовкла, а потім тихо додала:

— Але це нічого. Головне, щоб мама швидше одужала.

— Усе буде добре, — Ія міцно обійняла подругу.

Коли за Ією прийшла мама й хотіла забрати повітряні кульки та зняти надпис, дівчинка звернулася до неї:

— Мамо, мені здається, не варто цього робити. Завтра в Соні теж день народження. Її мама зараз у лікарні й не зможе влаштувати для неї свято. Нехай кульки залишаться для Соні.

Мама здивовано подивилася на доньку.

— Ох, донечко, яка ж ти в мене молодець! Я теж так вчинила б. Треба подумати, як ми можемо допомогти Соні, — схвильовано сказала вона.

— Я сьогодні обов’язково зроблю для неї подарунок! — вигукнула Ія.

— Це чудова ідея, — усміхнулася мама й пригорнула доньку.

Коли Ія залишилася сама у своїй кімнаті, Бумбозямчик радісно вигукнув:

— Ну й деньок! Давно я так не веселився!

— Так, було неймовірно! — погодилася дівчинка. — Але треба щось зробити для Соні.

— Ти не хочеш, щоб їй було сумно в її день народження? Ти поводишся як найкраща подруга! Я пишаюся тобою. То що ми придумаємо? — поважно сказав монстрик.

Решту вечора вони вигадували подарунок.

Коли Ія лягла спати, на столі лежала чудова аплікація з паперу й намистинок. На ній усміхнений клоун усміхався кожному, хто дивився на нього.