Розділ 12

— Завдання таке, дівчатка, — кличу до себе шпигунів, ледве осіла курява, піднята караваном, що пройшов далі. — Ти, Ліє, вирушаєш до замку Стікс, королівства Орлан. Подивися там, що та як і повертайся. Головне, — розвідай скільки там військ та яких. Ти, — перекладаю погляд на другого шпигуна, — те саме, тільки в замку Резеда, королівства Сергент.

— Як накажете, мілорде.

Шпигунки кланяються і йдуть, я ж подаю знак наблизитись Рисі.

— Веди нас так, щоб відстань до замків Стікс і Резеда завжди була приблизно рівна. А якщо на дорозі виявиться якесь село, буде взагалі чудово.

— Слухаюсь, мілорде.

— А подругам передай, щоб поглядали на всі боки. Мало з ким дороги зійдуться.

— Добре, мілорде. Як накажете…

Слідопит іде, а через хвилину табір залишають усі четверо. Роз'їжджаючись у різні боки.

— Загін! Приготуватися. Виступаємо…

Другий день, із відпущених семи, перевалив за половину, а я все ще не вирішив, який шлях легалізації обрати — йти на службу до одного з тутешніх феодалів, чи спробувати щастя та відбити у когось замок. Гаразд, чого даремно ворожити. Повернуться шпигуни, тоді й вирішу. А зараз непогано б ще на якихось розбійників натрапити. Для збільшення загону.

Тільки подумав, як побачив одного з слідопитів, що мчала чимдуж.

— Мілорде, — навіть не спішившись, вигукнула та. — За дві години від нас на південь рухається орда варварів.

— Чисельність?

— Точно не скажу, але понад двісті.

А ось і ще одне підтвердження моїх снів. Пам'ятається, там я самотужки бився з цілим натовпом. Очевидно, саме їх і помітив слідопит. Так, понад двісті юнітів могли б дати нам цілу купу досвіду. Якби в мене всі воїни були не гірші за п'ятигірців. А з цими жовтодзьобами багато не навоюєш. Втрати будуть такі, що потім не відновити. Як то кажуть, смачний коровай, та не про нашу честь. Відкладемо до зручнішого часу.

— Добре. Стеж за ними. Попередиш, якщо рушать у наш бік.

— Як накажете, мілорде.

Не встиг відправити одну, як і другий слідопит показався.

— Мілорде, трактом рухається караван. З Ладоги, королівства Валькірій до Комбрею, королівства Сергент.

— Чий караван?

— Сергент...

Теж ласий шматок. Якщо повертаються, то вже поторгували. Товарів мінімум, а грошей багато. Якби не з Ладоги, напав би не замислюючись. А з валькіріями стосунки псувати не хочу. Треба ж хоч із одним королівством підтримувати якщо не теплі, то бодай нейтральні стосунки. Тільки безумець здатний посваритися з усіма одночасно.

— Мілорде, — показується і третій слідопит. — За годину від нас на південний схід зграя морських розбійників.

— Морських? — Перепитую. — Далеко вони залізли. Куди йдуть?

— До моря…

— А детальніше?

— Загін невеликий. Сімнадцять піратів. Більшість поранені… І багато бранців.

Бінґо! Те, що лікар прописав. Треба брати.

— Загін! До бою! Атакує лише кіннота. Пішим триматися позаду. У бій не потикатися. Меліса, Іридія, Кирило! Залишаєтесь з піхотою.

Піхотинців, і особливо Антипа Різаного, такий наказ не дуже тішить, як і моїх дівчат, але ніхто не бурчить, скоряються. Ще б пак — лояльність, як не як, 100%

П'ятигірці, поляки, фон Ройтенберг зі зброєносцем та безземельний лицар тим часом вишиковуються якоюсь подобою клина. П'ятигірці на вістрі атаки, решта — йдуть крилами. Я — тримаюся трохи позаду, готовий посилити будь-яку ділянку.

Гарячимо коней, але не даємо перейти на галоп. І тільки коли ворожий загін вже видно достатньо, щоб порахувати заклепки на обладунках піратів, пускаємо поводи. Коні, почувши волю, тут же переходять на розгонистий алюр три хрести.

Нас теж помітили, заметушилися. Частина намагається вишикуватися шеренгою, інші — мабуть, поранені, ховаються їм за спини. Але це все так, судоми. Рівний за чисельністю піший загін у чистому полі не може протистояти атаці кінноти. Тим більше, що у піратів навіть списів немає.

У наш бік летять рідкі стріли. Найсильніші намагаються метати сокири, але ми не даємо їм багато часу. Три-чотири хвилини і мої бійці пробивають захист, виносячи на списах майже половину піратів. Розвертаємось…

— Пістолі до бою!

Сенс ризикувати, якщо можна вирішити справу не наражаючись на небезпеку.

— Вогонь!

Дружній залп укладає замертво ще п'ятьох. Четверо морських розбійників, що залишилися живими, намагаються втекти, але як я вже казав, піший кінному не товариш. Безземельний лицар і поляки легко наганяють їх і збільшують рахунок убитих ворогів.

«Перемога! Ви розгромили ватагу морських розбійників. Ви отримуєте очок досвіду — "0". Пунктів розділених із загоном — "0". Ви заробили 180 талерів. У бою здобуто: коротких кольчуг — 2, добротна кольчуга морського розбійника — 1. Щит вікінгів — 3. Меч нормана — 1. Сталевий шолом вікінга — 2. Вами звільнено з полону: Лицар Сергент — 2. Важкий арбалетник — 4. Лучник Сергент — 6. Воєвода королівства Сергент — Граф Рудольфштадт»