Будинок на краю тиші
Вступ 2.
Анна приїхала до села, якого вже не було на жодній мапі. Його назва стерлася з реєстрів, з пам’яті, з голосів, що колись її вимовляли. Залишилися лише дороги, що вели в нікуди, і будинки, що стояли, як тіні — мовчазні, забуті, але не порожні.
Вона шукала спокій. Втечу. Від міста, що дихало в потилицю, від людей, які говорили надто багато, і від голосів, що не припинялися навіть у снах. Її вибір упав на старий двоповерховий будинок на околиці — той, що стояв сам. Так його називали місцеві, коли взагалі наважувалися згадати.
Про нього не говорили відкрито. Лише уривками, як про щось, що краще залишити в тіні. Колись тут жив чоловік на ім’я Аркадій. Його ім’я стало синонімом страху — маніяк, що роками тримав у напрузі навколишні села. Його остання жертва, дівчина на ім’я Лєна, змогла вирватися. І вбити його. Але з того часу будинок залишився — мовчазним, закритим, наче сам вирішив більше нікого не впускати.
Анна не знала цієї історії. Вона просто хотіла тиші.
Але тиша — це те, що кричить найгучніше.
#603 в Містика/Жахи
#1119 в Детектив/Трилер
#465 в Трилер
Відредаговано: 15.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
