Монстри з лофту

 Жити з подружками. Що може бути гірше?!

 Немов Гамлет, міркувала Даша. Адже всього пару тижнів назад, коли вона з'їжджала від батьків, їй здавалося, що вона найщасливіша в світі людина! Вона довго пояснювала їм, що вже доросла і їй необхідно жити окремо. На усі аргументи, що це не так просто, як їй здається, вона лише махнула рукою.

"Скоро прибіжиш назад" - говорила мама, а папа згідно кивав.

"Не прибіжу"! - гордо відповідала дочка.

"Хочу додому"! - тепер крутилося у неї в голові. Так, удома було шумно, і ніде було усамітнитися, але тут, у лофті з подружками - було ще гірше.

 Музика грала вже не з телефону сестри, а з музичного центру. І не вранці - а добу безперервно. Всюди були розкидані жіночі речі: сумки, туфлі, сукні, косметика, прикраси і так далі. Прибиратися ніхто не хотів. Перший час Даша спробувала сама навести лад, але наступного дня, все знову було розкидано. У ванній кімнаті, для її туалетного приладдя, зовсім не знайшлося місця. Усі полиці були уставлені всілякими видами баночок з кремами, шампунями, масками для лиця, тіла, волосся. Скрізь були бритвені набори і воскові смужки для епіляції, багато з яких вже побував в неодноразовому використанні. До туалету вранці вибудовувалася черга. Поступово Даринчині предмети гардеробу і взуття, приєднувалися до речей, загального користування. Дівчатка жили, як в гуртожитку, і мінялися одягом за умовчанням.

 Але багато що утримувало Дашу, від повернення додому. Тут все було близько - і робота, і театр, і навіть автошкола, яку вона відвідувала вже другий тиждень. Дівчина ніколи не замислювалася про водіння, до того дня, як придумала для менеджера свою легенду. Але тепер їй дійсно цього хотілося. Вона багато що уміла, але щоб бути по-справжньому цілісною натурою - треба уміти ще більше. І постійно удосконалюватися. Тепер вона працювала вранці. Одного разу вона відкрила розклад, і, о, диво! Нарешті перші зміни! Сніданки їй вдавалися, і на роботі все йшло гладко. Вони з подружкою Женею, останнім часом стали кухонними працівниками, і це було дуже весело.

 На кухні завжди було веселіше!

 Там було багато хлопців, жартів із студентського життя, всіляких приколів, а ще там не було видно голодних відвідувачів і Насті Циперман.

 Двічі на тиждень вона ходила в автошколу, а решту часу присвячувала репетиціям. Правда прем'єру вирішили трохи перенести - Артур, виконавець ролі Гамлета, так самозабутньо скакав по сцені, зображуючи божевільного, що впав до оркестрової ями і зламав ногу. Замінити його було ніким. Артур мав дивовижний тембр голосу. У свій час Даші здавалося, що вона в нього закохується, але ця мана швидко розсіялася. Актор погано відносився до бездомних тварин і часто штовхав їх ногами на вулиці. За що і поплатився переломом кінцівки. Причина і наслідок. І як тут не повіриш в карму?

 Даша сиділа в кімнаті відпочинку місці разом з бекрумом3 (3-Бэкрум - людина, яка займається доставкою коробок з продуктами, серветками, скляночками, і іншим, на кухню та на сервіс. Також, бекрум переводиться з англійської, як підсобне приміщення, дослівно "задня кімната"). Коля Коротков не виправдовував своє прізвище. Він був високим і красивим хлопцем, із сталевою мускулатурою. Адже тягати важкі коробки усю зміну - не для слабаків, і, вже точно не для жінок.

- Ти б хоч для виду взяв на обід чізбургер, - посміхнулася Даша. Ніхто з хлопців не любив, коли їх з кухні, відправляли на доставку. Але, тут на бэкрумі була одна перевага - багато їжі, і ніяких відеокамер у холодильнику.

 Узяв з кухні найгарячіший величезний сандвіч, поклав в порожню коробку, закрився у фрізері - і їси собі спокійно. І так хоч цілий день. Усі здогадувалися про цей хитрий спосіб безкоштовного підживлення бекрумів, але, жоден з них ще не був спійманий на місці злочину.

- Ти мені краще розкажи, - діловито сказав Коля. - Хто тут з новеньких красунь вже запав на мій зад?

 Даша і Коля довго працювали разом в другій зміні і вже давно встигли стати приятелями. Бекрум знав про спостережливість дівчини і називав її своїм "агентом по спідницях".

- Я перестала тобі допомагати, після твоєї нерозумної фрази, забув? - Даша повчально подивилася на друга. Коротков зробив вигляд, що не пам'ятає. Він багато чого говорить. І багато жартує.

- Ти баболюб, Коля, баболюб! Я не хочу, щоб чергова хороша дівчинка, стала жертвою твоїх пригод!

- Ай! - відмахнувся бекрум. – Схожу покурити.

 Він встав, і попрямував ледачою ходою до виходу з кімнати. Його сідниці, туго обтягнуті брюками, дійсно хвилювали жінок. Коля обернувся і раптом вимовив (звичайно, він пам'ятав їх недавню розмову) :

- Я сказав, що я однолюб!

- Проте...? - чекала продовження фрази Даша.

- Проте… багатотрах! А ха-ха-ха-ха! - гучний розкотистий сміх бекрума заповнив простір кімнати. Він смикнув ручку збираючись вийти. До кімнати відпочинку з підносом наближалися хостеса Катя і менеджер Наташа. Побачивши, яким поглядом обдарувала його Наталі, він різко замовк. Погляд її говорив про те, що він повна нікчемність. Можливо, вона розчула його фразу, а може бути, за цим крилося щось ще, але вона була єдиною, хто не пав жертвою Коліного заду і дуже сумнівної чарівності.

Бекрум кивнув:

- Пані, - пропускаючи дівчат вперед, він торкнувся козирка своєї кепі рукою, немов ковбой із старого вестерну. А потім віддалився. Катя сіла поряд з Дашею, яка ледве стримувала посмішку від Коліной витівки.

- Ти халат собі купила? - запитала хостеса, через що у дівчини миттєво зіпсувався настрій. Її навіть перекрутило злегка. У пам'яті ще був свіжий той день, коли за вікном лив дощ, і вона мокра переступила поріг лофта. Квартира перебувала в напівтемряві і лише з однієї кімнаті, крізь прикриті двері, лилося світло, від тихо працюючого телевізора. Роззувшись, вона зробила було крок у бік своєї кімнати, як шлях їй перегородили справжні монстри! Величезних, неосяжних, велетенських розмірів монстри! Обличчя були білими, а очні ямки здавалися порожніми і чорними, немов це були черепи. Голови їх були загостреними, незрозумілої форми. Даші здалося, що у неї від страху зараз станеться інфаркт, так сильно колотилося її серце! Вона схопилася за груди і повільно почала осідати.