Розділ 7.

        В неділю вони планували цілий день гуляти по горах, лісах і сходити в місце, де доглядають різних тварин, до яких або погано ставились, або неналежно доглядали в цирку і в різних подібних місцях. А ввечері вже їхати назад додому, так як робота, університет. Першим пунктом призначення вирішили зробити зоопарк, а потім будуть гуляти, поки матимуть сили. Після нічної розмови Соломії і Марка, вони двоє так жодного слова одне одному не сказали. Дівчина була, як у воду опущена, але посміхалась в ті моменти, коли Влад писав їй смішні і забавні повідомлення. Марк, коли помічав це, то просто закочував очі і старався навіть не дивитись в її бік. Після сніданку, приготовленого на багатті, вони почали збирати свої речі, щоб не лишати палатки без нагляду і так вже ночувати не будуть. Щоб дійти до того місця, спочатку потрібно було спуститися звідти, де вони мали палаточний табір, а потім знов підійматись трішки вгору. Їх батьки пішли вперед, а вони троє ішли позаду, Соломія розмовляла з Катею, Марк ж ішов попереду них, запхавши у вуха навушники. До нього несподівано прийшло сповіщення на телефон, від чого він зупинився. І вже через 3 секунди відчув удар в спину, бо Соломія, яка саме в той момент дивилась вбік і знімала відео природи, не помітила, що він встав. Марк важко вдихнув повітря і обернувся до неї.

- Вибач, я не помітила, - вона швидко відійшла крок назад і ледве не впала, зачепившись ногою за камінь, який лежав на дорозі.

Марк ледве встиг схопити її за руку, щоб вона не плюхнулась на землю.

- Ти можеш хоч один день без того, щоб я тебе якимсь чином рятував? – злився хлопець. – То зранку від тебе спокою нема, то тепер іти нормально не можу, бо різна мєлоч під ногами шпортається.

- Те що було зранку, це чисто випадково сталось, - виправдалась Соломія.

- Знаю я твоє випадково, - уважно глянув на дівчину, яка опустила очі.

- Стоп, а що було зранку? – подала голос Катя, яка чула їх розмову.

 - Нічого, - одночасно відповіли вони.

- Ви якісь дивні, - зробила свої висновки Катя.

        Насправді ранок у них видався досить забавним. Соломія проснулась і перше, що вона побачила -  це було обличчя Марка, який майже в ту саму секунду теж відкрив очі. Маленька пауза, після чого до них прийшло розуміння, що нога Соломії закинута чуть не на живіт Марка, притискаючись до нього майже всім тілом, а його рука лежала на її бедрі. Дівчина і хлопець подивились вниз на це, і вона зі швидкістю світла забрала ногу, а він свою руку,  і обернулась в інший бік, вдаривши своїм довгим волоссям Марка по очах. Він навіть нічого не сказав, так як сам не очікував, що вони так будуть спати. А потім, Соломія вирішила, що пора вставати і виходити з цієї палатки, так як атмосфера була напружена. Піднімаючись, вона випадково врізала ліктем Марку в ніс, на що він вже дійсно розізлився. Але не встиг нічого сказати, як вона вибігла на вулицю, навіть не переодягнувшись.

- Вона і вбити зможе випадково, - сам до себе сказав Марк і почув, як почала рухатись його сестра, просинаючись.

- Вже всі встали? – сонним голосом спитала.

- Та, теж вставай вже. Хватить спати.

        В зоопарку Соломія не могла не посміхатись, всі тварини були настільки милі і виглядали доглянуто. Вона раділа, що люди дійсно піклуються про них. Підійшовши до клітки тигриці і тигра, вона помітила, як самець почав ласкати по голові і облизувати свою тигрицю. Це виглядало настільки красиво, що заворожувало. Вона покірно схилила голову і дозволила йому її облизувати, як малу дитину. Вони купили корму для тварин, щоб одразу їх погодувати. Соломія з Катею пішли до оленів, які не боючись людей, підходили дуже близько до огородженої території. Схиляли голову, ніби просили, щоб їх погладили. Але коли тільки хтось наближав до них руку, одразу відхилялись і приймали тільки їжу. Вовки  просто ходили туди сюди, одне за одним і виглядали зовсім недружелюбно, хоча були красивими. Коли ж дівчата з Марком підійшли до місця, де проживав ведмідь, він піднявся різко на сітку, чим дуже налякав Соломію, від чого вона аж відскочила.  Марк на це тільки розсміявся, на що дівчина надула губи і зробила вигляд, що не помітила цього.

       Він ж оглянув її зовнішній вигляд, вона була в коротких чорних шортах з високою талією, на кишенях намальовані полуниці і в простій світлій футболці. На ногах ж звичайні білі кросівки. Йому так набагато більше подобалось, ніж коли вона завжди ходила у платтях. Але все одно подумав за те, що ті шорти з полуницями виглядають занадто дитячими.

       Після зоопарку, вони вирішили посидіти біля гірської річки і трішки перекусити.

Спускались вниз до річки, Соломія перечепилась за свої шнурки на кросівках, бо вона не помітила, що вони розв'язались. Їй повезло, що Марк ішов позаду і встиг схопити її за лікоть.

- Ти можеш нормально йти? Від тебе треба на відстані ходити, але щось в мене відчуття, якщо я буду так далеко, то ти вб'єшся, - він як швидко зловив, так швидко і відпустив руку.

Соломія подякувала, що він її зловив і пішла далі, поки не почула голосного:

- Стій, куди пішла? - голос Марка прозвучав, ніби йому вже надоїло все на світі.

Він присів перед нею і почав зав'язувати їй шнурки на кросівках.

- Хоч ти і рідко ходиш в такому взутті, але  хоча би навчись зав'язувати шнурівки, якщо хочеш бути без шрамів від падінь.

- Ого, ніколи не бачила Марка перед кимось майже на колінах, - веселилась Катя, спостерігаючи цю ситуацію.

- І більше не побачиш, - серйозно сказав він, і встав на ноги.

Соломія виглядала такою щасливою і здивованою, що Марк не міг не добавити:

- Тільки не придумай нічого з того, що зараз появилось в твоїй голові. Це нічого не означає. Ти для мене, як Катя, за якою просто потрібно інколи приглядати, так як тебе дуже люблять мої батьки, - він помітив, як одразу змінився вираз обличчя Соломії, але знав, що краще одразу їй пояснити, щоб вона не будувала рожевих замків, ніби йому подобається.