6 Міша

Я глушу двигун біля ворота нашого будинку й на кілька секунд залишаюся сидіти в тиші.

Божевільний день. Абсолютно божевільний.

У задньому дзеркалі я бачу, як Ніна обережно, намагаючись не шуміти, заколисує Єву. Донька міцно спить, уткнувшись носом у її светр, і гарячка нарешті починає спадати. Моя дитина спокійна. І це єдине, що врятувало цю блондинку від того, щоб я залишив її наодинці з її проблемами.

Але тепер, коли первинна паніка минула, а гарячка Єви під контролем, у мені вмикається тверезий, холодний розрахунок.

Я не вірю у випадковості. У моєму бізнесі випадковості коштують мільйонів або свободи. А сьогодні за один день я отримав опечатану фуру з контрабандою, обшуки BЕБ і раптову появу дівчини, яка дивовижно схожа на мою колишню дружину — саме в той момент, коли моя донька палає від температури в поліцейському коридорі.

Занадто ідеальний збіг. Занадто влучний удар по моєму слабкому місцю.

— Ми приїхали, — сухо кажу я, відчиняючи двері.

Я допомагаю Ніні вийти й забрати Єву. Вона піднімається сходами до будинку, озираючись так, ніби потрапила в музей або в пастку. Наші очі на мить зустрічаються, і в її погляді я бачу не розрахунок хижачки, а дикий, загнаний переляк. Але я навчився не вірити очам.

— Допомога домогосподарки потрібна? — запитую я. — Ні, я сама її покладу. Покажіть тільки дитячу.

Я проводжу її на другий поверх, показую кімнату Єви й зачиняю двері, залишаючи їх удвох.

Щойно я опускаюся на перший поверх у свій кабінет, відчуття тривоги огортає мене з новою силою. Я дістаю телефон і набираю начальника своєї служби безпеки, Олега.

— Слухаю, Михайлу Вікторовичу. — Олегу, є робота. Термінова і максимально конфіденційна. — Слухаю. — Ніна. Прізвище дізнаєшся в Ігоря з матеріалів застави у відділку. Працювала адміністраторкою в якомусь кафе. Мені потрібне про неї все. — Наскільки "все"? — Від моменту її народження до сьогоднішнього ранку. Хто її батьки, з ким вона спить, кому винна гроші, які в неї боргів за комуналку. Особливо перевірте можливі зв'язки з моєю колишньою дружиною, з моїми конкурентами по Korol Logistics і з тими, хто підставив нашу фуру на словацькому кордоні.

На іншому кінці дроту пауза. — Ви думаєте, це підстава? — Я нічого не думаю, Олегу. Я хочу знати ground zero. Хто вона — випадкова жертва обставин чи дуже грамотно впроваджений троянський кінь. Термін — до завтрашнього ранку.

— Зрозумів. Зроблю.

Я вимикаю мікрофон і важко спираюся руками об письмовий стіл. Мозок кипить. Усередині все протестує проти цієї дівчини. Вона непередбачувана, вона занадто сильно впливає на мою доньку, і я сам... я сам піймав себе на тому, що занадто довго роздивлявся її в машині. Цього ще бракувало.

У цей момент на екрані телефону висвічується виклик від мого водія, Вадима. Я ж відправляв його забрати її молодшу сестру, щоб ця дівчина не смикалася.

— Так, Вадиме. Привіз дівчину?

Зі слухавки лунає важке, змучене зітхання загартованого життям чолов'яги. — Михайлу Вікторовичу... тут таке діло. Не привіз. — Чому? — Та я знайшов цей під'їзд. Вийшла ця її сестра, Ліка. Я підійшов, нормально, ввічливо кажу: "Добрий день, я від Ніни, сідайте в машину, поїдемо до вашої сестери". А вона як роззивить рота... — І що? — Обматюкала мене такими словами, яких я з дев'яностих не чув. Потім підлетів якийсь сопляк на пердячому мопеді, вона стрибнула до нього на заднє сидіння, показала мені середній палець і вони втекли. Я спробував простежити, але по цих провулках на моєму кораблі за мопедом не вженешся. Загубив.

Я заплющую очі й з силою тисну на перенісся. Прекрасно. Просто чудово.

— Михайлу Вікторовичу, що робити? Шукати її? — Поки ні. Повертайся в будинок. Якщо Ніна дізнається про це зараз, у неї почнеться істерика, і вона підніме тут увесь будинок. Мені потрібна тиша, поки Єва спить.

— Зрозумів.

Я скидаю виклик.

Піднімаю голову й дивлюся в монітор відеоспостереження. На екрані видно коридор другого поверху. Двері дитячої повільно відчиняються, і звідти тихо виходить Ніна. Вона стоїть на порозі, втомлено обпираючись об одвірок, і дивиться на мобільний у своїх руках. Напевно, чекає дзвінка від своєї «слухняної» сестрички.

Я не скажу їй нічого. Принаймні зараз.

Нехай думає, що її сестра в безпеці. Спочатку я дізнаюся, хто така сама Ніна, а вже потім вирішу, яку гру вона з нами веде і що мені робити з цією дівчиною далі.