Розділ 11

-        Я не буду в цьому ходити, - протестую, розглядаючи себе у дзеркалі.

-        Цю сукню не треба носити, вона лише для особливих моментів, - навчально відповідає Денис.

Ловлю його відображення. Сидить позаду мене, на м'якому диванчику і вивчаючим поглядом розглядує мене. Зараз він нагадує владного чоловіка, котрий вибирає потрібний товар, прискіпливо перебираючи варіантами.

-        Але мені в ній соромно виходити в люди, - продовжую стояти на своєму.

Червона шовкова тканина туго прилягає до тіла, глибоке декольте, змушує кулитись, щоб приховати відкриті частини грудей. Якщо він хотів посміятись наді мною, то йому це вдалось. Здається, я виглядаю наче повія, лише не вистачає дуже яскравого макіяжу.

-        Ти виглядаєш звабливою, - розтягує губи в посмішці, ніби читає думки.

Різко розвертаюсь до нього. Дівчина, котра нам допомагала, вмить зникла, побачивши злий вираз мого обличчя. Та мого чоловіка здається не хвилює мій настрій. Він заворожено розглядає мене з ніг до голови, наче якусь ляльку.

-        Годі, я знімаю це ганчір'я і вибираю сама сукню. З тебе взагалі ніякої користі, - заходжу в примірочну і роздратовано закриваюсь шторкою.

-        Я здогадувався, що ти мій варіант не приймеш, але надія помирає останньою, - чую жалісні зітхання Дениса.

За що мені така кара з ним? Кожна наступна сукня, яку він пропонує, відвертіша за попередню. Я на грані того, що взагалі нічого не куплю і піду в гості до дядька у светрі і джинсах.

-        Вибираємо щось нормальне, або їдемо геть, - командую. Більше не поведусь на його провокації.

Сукню ледве стягую з себе, коли раптом в примірочній з'являється його рука з чимсь ніжно рожевим.

-        Спробуй ось це.

Недовірливо беру одежину в руки і роздивляюсь. Ця ніби нормальна. І довжина підходить і груди не будуть вивалюватись на показ усім. Нарешті щось людське запропонував.

Через десять хвилин виходжу до нього. І у Дениса округлюються очі, та відкривається рот.

-        Ця сукня вам дуже личить, - несміло промовляє дівчина-помічниця.

-        Подивимось, - повертаюсь до дзеркала.

І я сама вражена. Сукня лежить на мені ідеально. Вона досить легка і проста у пошитті. Плечі прикриті короткими рукавами, талію обтягує тугий пояс, поділ легко досягає до колін. Вона настільки зручна, що здається, в ній я б ходила завжди.

Помічаю у дзеркалі, як Денис повільно піднімається з місця і підходить до мене. Він тулиться до спини, тягнеться руками до резинки, котра стягує волосся, і акуратно знімає її. Світлі хвилясті пасма розсипаються по плечах. Наші погляди зустрічаються крізь відображення, бачу захват в його карих очах. В цей момент чітко відчуваю, що я йому подобаюсь.

Денис обвиває руками талію, притискає міцно до себе, обличчям заривається в розпущене волосся, глибоко вдихає. Наші тіла напружуються, повітря електризується.

-        Софія, - ледь чутно шепоче, прикриває очі і легесенько торкається губами шиї.

Я відхиляю голову в бік, даю йому більше простору, тремчу від кожного наступного поцілунку. Хочу, щоб продовжував і він це робить. Цілує більш впевнено, опускається нижче. Стягує з плеча бретельку і відразу накриває оголене місце губами.

Млію від його дотиків, крізь опущені вії дивлюсь на наше відображення. Зараз ми виглядаємо наче закохана пара, котра не може стримати пристрасть і бажання.

Стає досить гаряче, та усвідомлення, що ми посеред магазину у всіх перед очима, відразу тверезить.

-        Денисе, ми не одні, - неохоче промовляю.

-        Знаю, але я так хочу до тебе доторкнутись, поцілувати, - хрипить збудженим голосом.

-        Я теж хочу, - щиро зізнаюсь.

-        Тоді їдемо додому, - пропонує і вгризається шаленим поглядом крізь відображення дзеркала.

Його пропозиція несподівана і хвилююча. Розумію чого він хоче. Він хоче мене. Не думала, що наші відносини так різко перейдуть в іншу стадію. Хоч на наших пальцях і блистять обручки, та ми так ні разу ще не цілувались.

Фіктивний шлюб, нагадую собі. Не справжній. Та в цей момент його дотики і поцілунки досить реальні. А саме головне, я хочу, щоб він мене цілував. Можливо це буде незначний флірт, короткі стосунки заради задоволення.

-        Ми ще не обрали сукню, - нагадую, та самій вже не хочеться бути в цьому магазині.

-        Обрали. Ми візьмемо ось цю. Можеш її навіть не знімати.

Денис трохи відсторонюється і я повертаюсь до нього. Ми невідривно дивимось одне на одного.

-        Ви вже зробили свій вибір? - голос дівчини консультанта змушує стрепенутись і повернутись у реальність.

-        Так, ця сукня нам підходить найліпше, - на диво спокійно відповідає Денис. 

А я зашаріла від сорому повертаюсь до роздягальні, щоб забрати свої речі. Він хоче, щоб залишилась у цій сукні. В ній я подобаюсь йому, бачу бажання в його очах. Тому не переодягаюсь, а в пакет складаю светр і джинси.

Денис розраховується на касі і ми відразу прямуємо до машини. В салоні поки що прохолодно, і я відразу починаю труситись. Я змерзлюха, тому легкий одяг не для мене. Денис нахиляється, бере мої руки в широкі долоні і підносить до губ. Дихає на них гарячим подихом, а я заворожено спостерігаю за ним.

Ця його ніжність і турбота з'явились так різко і несподівано. Навіть не знаю, що й думати. Віддатись почуттям, чи може краще огородитись. Вирішити не встигаю. Раптом його обличчя опиняється впритул з моїм. Так близько, так заворожуючи. Розум відступає, залишається лише емоційна напруга.

-        Я дуже хочу тебе поцілувати.

-        Так цілуй, - даю зелене світло.

І він цілує. Спочатку ніжно і обережно, потім впевненіше, з напором. А я віддаюсь почуттям. Можливо потім пожалкую, але не зараз. В цю мить тону у ніжності і пестощах чоловіка, котрий дуже мені подобається, і котрий є законним чоловіком. Виходить маю право.

Потім Денис відсторонюється, повертається на своє місце, погляд направлений кудись вперед. Я важко дихаю, намагаюсь вгамувати шалене серце. Від переповнення емоцій навіть руки почали тремтіти. Без його дотиків знову стає холодно, але повернути їх не можу, тому як Денис заводить мотор і виїжджає зі стоянки.